Держак

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Держак, -ка, м. 1) Рукоять, ручка; эфесъ; древко у метлы, видъ и пр. Мнж. 179. Шух. 224, 228. МУЕ. ІІІ. 30. Подай держак од лопати свата привітати. Лукаш. 133. 2) Нижняя часть кужівника. Шух. І. 307. Ум. Держачок. Коло скрині лежав замок та держачок від простих ножиць, що овець стрижуть. Екатер. у. [[Категорія:

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

]]