Мріти

Мріти, мрію, -єш, гл. Чуть виднѣться (вдали), неясно виднѣться. А під лісом, край дороги либонь курінь мріє. Шевч. 82. За могилою могила, а там тільки мріє. Шевч. 8. Мріє, мріє ясен місяць у неділю рано. Нп. Діти мріли в сутінку. Левиц.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)==

МРІТИ 1, мріє; мин. ч. мрів, мріла, ло; недок. 1. Ледве виднітися; бовваніти (у 1 знач.). На могилі кобзар сидить Та на кобзі грає. Кругом його степ, як море Широке, синіє; За могилою могила, А там — тілько мріє (Тарас Шевченко, I, 1963, 53); Верхи їх [гір] світять безлісними полонинами, що мріють, мов сіро-зелені плями на темному тлі (Іван Франко, II, 1950, 27); А на високій горі ще довго-довго мріла тендітна постать дівчини (Петро Колесник, Тергн.., 1959, 298); * Образно. Їм [думкам] страшно й радісно, якась надія мріє... (Леся Українка, I, 1951, 176);

// Ледве світитися. Світло ледве мріло в хаті (Нечуй-Левицький, II, 1956, 125);

// Мерехтіти (у 1 знач.). Ми під явором сиділи, А над нами зірки мріли (Іван Манжура, Тв., 1955, 47); Ясна нічка в Чорногорі, місяць світить, місяць мріє (Юрій Федькович, Буковина, 1950, 38).

2. Безос., рідко. Те саме, що світати. Ще й не мріло... На Вкраїні ляхів як не бувало! (Українські народні думи.., 1955, 151); На сході ледве мріло (Леонід Первомайський, II, 1958, 190). МРІТИ 2, мрію, мрієш, недок., розм. Те саме, що мріяти. Недарма мріла матінка І наяву і в снах, Що вийде син із затінку На сонце, як весна (Микола Шпак, Вибр., 1952, 146).

МРІТИ 2, мрію, мрієш, недок., розм. Те саме, що мріяти. Недарма мріла матінка І наяву і в снах, Що вийде син із затінку На сонце, як весна (Микола Шпак, Вибр., 1952, 146).

Фразеологічний словник

МРІЯ

ду́мкою (мрі́ями, се́рцем і т. ін.) ли́нути (леті́ти) до кого—чого, куди. Пориватися, прагнути до кого-, чого-небудь, кудись. Добру хвилину стояли вони мовчазні .. і линули думкою в майбутнє (О. Довженко); Хоч де б він був, чи з цього, чи з протилежного боку земної кулі, він і звідти линув думками сюди (О. Гончар); Думкою лине до сина (М. Стельмах); Галя звернула до хутора. Думкою летіла поперед себе. Нарешті вона довідається, де її рідні (Ю. Збанацький); Кожне дитя Мріями лине в широке життя! (С. Олійник); А я дивлюся… і серцем лину В темний садочок на Україну (Т. Шевченко). всіма́ ду́мами леті́ти. Він солодко вкладається на ліжко, всіма думами летячи до Уляни (М. Стельмах). в ду́мці ли́нути. Летіть, хмари, в край південний, Там у мене рідна хата; ..Сам туди я в думці лину, Хоч мене там і забули (П. Грабовський).

поли́нути ду́мкою (думка́ми, мрі́ями) куди, поет. Уявляти себе де-небудь в іншому місці. Правда нам світитиме крізь хмари, Ми ж далеко думкою полинем (Леся Українка); Михайло мимоволі полинув думками в Каховку (М. Зарудний); Онук, закинувши руки за потилицю, полинув мріями своїми знову до Індії… (І. Волошин).

ті́шити себе́ наді́єю (ду́мкою, мрі́єю і т. ін.). Заспокоювати себе чим-небудь, сподіватися на щось. І нехай інші тішать себе надією, що десь на старість стягнуться хоча б на “Запорожця”, а йому це потрібно зараз, у тридцять, ба, навіть неповних тридцять (З газети); Він (пан) тільки тішив себе тією думкою, що дасть Миколі кілька сотень різок, помститься над ним і оддасть його в москалі (І. Нечуй-Левицький). ті́шитися наді́єю. Пишалася я вами, дітки, тішилась надією, що мою старість зігрієте (П. Панч).

Ілюстрації

Див. також

Мрія

Ан-225«Мрія»

Джерела та література

Словник української мови в 11 томах

Фразеологічний словник