Моління

Молі́ння, -ня, с. Моленіе, молитва. Яке вже там і моління. Сим. 174.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках МОЛІ́ННЯ, я, сер.

1. Дія за значенням молитися 1. На нелегальних зборах вони [сектанти] допускають в буквальному розумінні слова виснажливі фізично методи моління (Наука і життя, 8, 1958, 50); * У порівняннях. Мати деякий час стояла серед хати, склавши руки на грудях, як для моління (Олесь Гончар, II, 1959, 150).

2. Дія за значенням молити; прохання, благання. — Люди добрі! На бога, дайте мені чистий спокій... Але гуцули не звертали уваги на ці моління (Гнат Хоткевич, II, 1966, 14); Бачу його погляд, благальний, сповнений моління й надії (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 350).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 785.

МОЛІ́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. моли́тися 1. На нелегальних зборах вони [сектанти] допускають в буквальному розумінні слова виснажливі фізично методи моління (Наука.., 8, 1958, 50); * У порівн. Мати деякий час стояла серед хати, склавши руки на грудях, як для моління (Гончар, II, 1959, 150).

2. Дія за знач. моли́ти; прохання, благання. — Люди добрі! На бога, дайте мені чистий спокій… Але гуцули не звертали уваги на ці моління (Хотк., II, 1966, 14); Бачу його погляд, благальний, сповнений моління й надії (Збан., Малин, дзвін, 1958, 350).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 785.

Молі́ння, ня, с. Моленіе, молитва. Яке вже там і моління. Сим. 174.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 441.

молі́ння – іменник середнього роду

відмінок: називний - молі́ння(однина),молі́ння(множина)4 родовий - молі́ння(однина),молі́нь(множина); давальний - молі́нню(однина),молі́нням9 знахідний - молі́ння(однина),молі́ння(множина); орудний - молі́нням(однина),молі́ннями(множина); місцевий - на/у молі́нні(однина),на/у молі́ннях(множина); кличний - молі́ння*(однина),молі́ння*(множина).

Якою є сила молитви?

Молитва — це порив душі до Бога, до нашого Небесного Отця. Коли сили душі виснажуються в боротьбі з видимими й невидимими ворогами, коли нас огортає втома й огида до самих себе від життя у гріхах, тоді в серці народжується спрага Господа, яку так поетично і правдиво описав цар Давид: "Як лань прагне до водних потоків, так душа моя прагне до Тебе, Боже"

Надзвичайно поширеним є переконання про те, що в молитві міститься певна сила. Згідно з Біблією, сила молитви – це сила Бога, Який чує та відповідає на неї. Зверніть увагу на наступне:

1. Господь Бог – Всесильний, Він може все, «тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!» (Луки 1:37, тут і далі сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).

2. Господь Бог закликає Свій народ молитися до Нього. Молитва, звернена до Бога, повинна підноситися постійно (Луки 18:1), з висловленням подяки (Филип’янам 4:6), у вірі (Якова 1:5), згідно з Божою волею (Матвія 6:10), на славу Йому (Івана 14:13–14) та бути ревною молитвою праведного (Якова 5:16).

3. Господь чує молитви Своїх дітей. Він наказує нам молитися та обіцяє, що почує нас. «Та коли вони налягли на мене, я закликав до Господа, заволав до мого Бога. І Він зі Свого святого храму почув мій голос, – мій крик долинув до Нього, до Його вух» (Псалом 17:7).

4. Бог відповідає на наші молитви. «Я закликав, бо Ти, Боже, мене вислухав» (Псалом 16:6). «Праведні закликали – і Господь почув та визволив їх від усіх їхніх бід» (Псалом 33:18).

Інша популярна ідея полягає в тому, що сила віри, якою ми володіємо, визначає, чи відповість Бог на наші молитви, чи ні. Тим не менше, Господь іноді відповідає на наші молитви, навіть незважаючи на нестачу віри. У 12 розділі книги Дії Апостолів описується, як церква молилася про звільнення Петра із в’язниці (в. 5). Бог відповів на їхні молитви (в. 7–11). Петро підійшов до дверей молитовного зібрання та постукав, але віруючі спочатку відмовилися повірити, що це насправді був він. Вони молилися про його звільнення, але не очікували, що відповідь на їхню молитву надійде так швидко.

Сила молитви не залежить від нас – це не особливі слова, вимовлені нами, і не особливий спосіб, в який ми молимося, ані частота, з якою вимовляємо ті чи інші слова. Сила молитви не основується на тому, в який бік світу обернене наше обличчя та в якому положенні перебуває наше тіло. Сила молитви не залежить від використання предметів чи ікон, свічок чи чоток. Сила молитви походить від Всемогутнього Бога, Який чує наші молитви та відповідає на них. Молитва пов’язує нас із Богом Вседержителем, і ми маємо очікувати величних результатів, незалежно від того, чи дарує Він те, про що ми просимо, чи ні. Якою би не була відповідь на наші молитви, Бог, Якому ми молимося, є джерелом сили молитви, і Він може та буде відповідати нам згідно зі Своєю бездоганною волею.

Ілюстрації