Здирця
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 09:50, 2 грудня 2014; Клярська Юлія Андріївна (обговорення • внесок)
Зди́рця, -ці, м. Обдирало, взяточникъ, вымогатель, мздоимца.
Зміст
Сучасні словники
ЗДИ́РЦЯ, і, чол., діал. Здирник. — Буде він учитися і тут, і там, щоб міг мужиком прожити, не кланяючися кожному здирці (Борис Грінченко, I, 1963, 292); — Здається, він не з лагідних, — Сволота, — рішуче ствердив Тимко. — Такий здирця (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 76).
Ілюстрації
|
|
|
|
