Клекіт
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:20, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Кле́кіт, -коту, м. 1) Шумъ, гамъ. Вони всі говорили разом, та так голосно, що од того клекоту не було чути ні одного слова. Левиц. Пов. 110. Ішов мимо шинку, слухаю клекіт, і собі зайшов коли там лайка така!.. Верхнеднѣпров. у. 2) Крикъ орла.
