Німота

Німота, -ти, ж. 1) Нѣмота. Мов поніміли усі. І збоку дивлячись, видно, як та німота кожного гнітить. Мир. Пов. І. 131. 2) соб. Нѣмые. 3) соб. Нѣмцы. Мірялися з москалями, з ордою, з султаном, з німотою. Шевч. 130.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НІМО́ТА, и, жін., збірн., зневажл. Те саме, що німці. Отак німота запалила Велику хату. І сім'ю, Сім'ю слав'ян [слов'ян] роз'єдинила (Тарас Шевченко, I, 1951, 262); Одяглася партизаном, узяла нагана: стережись тепер, німото, проклята, погана! (Павло Тичина, II, 1947, 173). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 425.Коментарі (0) НІМОТА́, и, жін. Стан за значенням німий. Його педантична акуратність і автоматична точність при всіх вадах — глухоті, сліпоті й німоті.. — все це було незвичайне, незрозуміле і дратувало (Юрій Смолич, I, 1958, 85); Щоб перервати німоту, Чіпка запитав: — І це ви так живете? (Панас Мирний, II, 1949, 248); Учителю, стою перед тобою, Малий, вчарований до німоти (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 163).

Ілюстрації