Горщик

Горщик, -ка, м. мн. ч. горщики. Горшокъ. Дощику, дощику! зварю тобі борщику в повненькому горщику. Ном. Ум. Горщичок, горщеня, горщеняточко. Горщик — низька керамічна посудина із широким горлом, призначена головним чином для варіння їжі. З'явилася в епоху палеоліту.

Значення

Керамічний посуд, у якому варять.

== Характеристика ==Горщик - гончарна форма призначена для «інших» страв. Має широку форму і такий самий широкий вінчик. Характерні розміри: маленький порційний, середній для декількох людей та великий для всієї родини чи для іншого призначення, наприклад для зберігання борошна. При виготовленні горщиків використовують технології розпису, покриття поливами, чи димлення, але найпоширенішім залишається звичайний теракотовий горщик. Має покришки, а іноді й ручку. Важливо не плутати горщик з горщиком для квітів, який називається підвазонник (конусний теракотовий виріб).

Прислів’я та приказки:

• Заробив, як Хома на горшках: одного продав, А дев’ять на голові баби побили. • В розбитому горщику каші не звариш. • Давай з горщика вдвох, бо самому немає чого. • Був би горщик та було б у горщику, А покришка найдеться! • Тільки-но глини накопав, А вже хоче горщики робити. • Осадила, мов горщик од жару одставила. • Горщик не боїться горнила. • Тріснутий горщик не дзвенить.

• Горщики не святі ліплять. • Нехай горщики б'ються на гончарову голову. • Як у піч мене несуть, в мене овочі кладуть. • Добрий борщик, та малий горщик.

Вірші

Ти робись, робися, горщику! Дам поснідать дощику Гарячого борщика З глиняного горщика, Щоб періщив добре На родюче поле Зеленого жита. Ти робись, робися, горщику!