Слід

І. Слід, -ду, м. 1) Слѣдъ. В чоботях ходить, а босиї сліди робить. Ном. № 1182. У сліди кому уступати. Ходить по слѣдамъ кого, поступать по чьему примѣру, подражать. 2) Знакъ, признакъ. І сліду не осталось. Шевч. Ум. Слідо́к, слідо́чок, слі́донько.

ІІ. Слід, нар. Должно, слѣдуетъ. Не слід тобі лаятись. Ото воно так жило, як слід. Рудч.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Відбиток ноги чи лапи на якій-небудь поверхні. На чистім снігу свіжий слід малої ноги (Панас Мирний, IV, -1955, 305); Вершники спочатку проскакали вздовж берега Орі, де сніг був густо списаний вовчими та лисячими слідами (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 208); Тут, на масному чорноземі, зарясніли сліди копит (Михайло Стельмах, II, 1962, 215); Ступав [гість] важко, але енергійно. На старанно вимитій і натертій до блиску підлозі залишалися сліди його вогких підошов (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 35); // Заглибини, смуги і т. ін., що залишаються на якійсь поверхні чи в просторі від переміщення чогось. Скільки разів бачив пан сліди од воза коло цегельні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 258); Вони виходили в поле. По збляклих тужавих луках перед ними вже пролягли свіжі сліди наших танків і самоходок (Олесь Гончар, III, 1959, 165); По річці — свіжий санний слід (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 519); Проносяться по морю наші торпедні катери, залишаючи за собою довгі піняві сліди (Олександр Довженко, I, 1958, 100); На сході прокотилася зірка, залишивши за собою світлий слід (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 174); * Образно. Одного разу я озирнувся, бо чув на плечах слід чужих очей, слизький, холодний (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 188). В один слід (у два сліди, в кілька слідів і т. ін.) боронувати (дискувати, продискувати і т. Ін.) — боронувати ріллю, проходячи бороною один, два рази або кілька разів. Після збирання врожаю зеленої маси.. поле зорали болотним плугом і продискували в один слід (Хлібороб України, 11, 1966, 5); Окультивований пар * чотири сліди, розпушений боронами, чистий.. ґрунт не дає випаровуватися волозі, не тріскається (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 259); Слідом за оранкою ріллю дискували в кілька слідів (Соціалістичне тваринництво, 2, 1956, 24).

♦ Бодай слід запав див. западати; Гарячий слід див. гарячий; Замітати (замести) сліди див. замітати; Заплутувати (заплутати) слід (сліди) див. заплутувати; Затирати (затерти) слід (сліди) див. затирати; І слід загув див. загудіти; І слід захолонув (захолов) див. захолонути; І слід пропадає (пропав) див. пропадати; І слід простиг (прохолонув, прохолов, прочах і т. ін.) за ким—чим, чий — не стало видно кого-, чого-небудь; кудись зник хтось, зникло щось. Коли він.. вибіг насеред двору — панича уже і слід простиг (Панас Мирний, IV, 1955, 60); — Насте!.. Насте!,. — озирнувся він, шукаючи очима дівчину. Але Насті і слід простиг (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 107); Отямився [Пляц] тоді, як щось сіпнуло за полу: мацнув рукою за кишеню, а за торбинкою з тютюном вже й слід простиг (Володимир Бабляк, Вишн. сад, 1960, 45); Принесли сніданок, а хворої вже й слід прохолов (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 71); Гетьман звелів.. витягати сховані човни. А тих човнів давно й слід прохолов (Юрій Яновський, II, 1954, 123); Іти (йти) по гарячих слідах — робити щось, не гаючи часу, відразу після того, що відбулося, сталося і т. ін. Революційна епоха вимагала від сатириків, крім всього іншого, ще й надзвичайної оперативності, швидкої реакції. Щоб не відстати від вимог часу, письменники повинні були йти по гаряг чих слідах подій (Радянське літературознавство, 4,1963, 123); Іти (піти) слідом (по слідах) див. іти, піти; Іти (піти, ступати, ступити і т. ін.) у (в) слід кого, чий, заст. — продовжувати діяльність, спосіб життя тощо кого-небудь із попередників, дотримуючись його ідей, поглядів і т. ін. [Джонатан:] Кому потрібна та краса? [Річард:] Мені і тим, що в слід мій підуть (Леся Українка, III, 1952, 50); Мокрого сліду не залишиться (не зостанеться) — те саме, що Мокрого місця не залишиться (не зостанеться) (див. мокрий). — Ех, якби туди [в Абіссінію] наші льотчики полетіли: Молоков, Водоп'янов, Леваневський! Та від тих фашистів і мокрого сліду не залишилось би! — гаряче вигукнув Віктор (Павло Автомонов, Коли розлуч. двоє, 1959, 59); Не годен у слід ступити; І в слід не вступить хто, що кому, чому, чий — хтось нічого не вартий, щось нічого не варте у порівнянні з ким-, чим-небудь. Він і в слід його не вступить (Номис, 1864, № 105); Що там за сильний ярмарок стає у тому Довгопіллі! Куди нашомуі І в слід не вступить (Нечуй-Левицький, I, 1956, 57); Не залишилося (не залишиться) і (й) сліду кого, чого — те саме, що Не зосталося (не зостанеться) й сліду (див. зоставатися); Не знать і сліду див. знати; Не зосталося (не зостанеться) й сліду див. зоставатися; Плутати [свої] сліди див. плутати; По гарячих слідах див. гарячий; По живих слідах див. живий; Позамітати сліди див. позамітати; По свіжих слідах; Свіжими слідами — те саме, що По гарячих слідах (див. гарячий). Ось, брате, справжній тобі випадок по свіжих слідах. Спробуй, зроби з нього яку-небудь драматургічну сценку на злобу дня (Юрій Яновський, I, 1954, 60); Прийти в порожній слід див. порожній; Слід запав див. западати; Слід запався чий — те саме, що Слід запав (див. западати). [Золотницький:] Він туди [на Січ] втік та й слід його запався (Борис Грінченко, II, 1963, 539); Слід у слід — вслід за ким-, чим-небудь, не відстаючи від когось, чогось. Яр збігав круто вниз. Іти доводилося слід у слід — один за одним (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 105); Два автоматники слід у слід ступали за полковником (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 473); Оволодіння літературною майстерністю завжди йде слід у слід і нерозривно з опануванням живим матеріалом (Юрій Смолич, VI, 1959, 220); Топтати слід (сліди) до кого, куди — часто бувати в кого-небудь, десь. — Хай вони [панянки] собі пишаються та морочать, кого знають, а самі будемо слід топтати на кутки. Дівчата там як перемиті (Степан Васильченко, Опов., 1947, 33); Не тобі сліди топтати — Іншого чекаю я до хати. Він от-от повернеться додому З-під завій, переборовши втому (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 32); Тримати слід див. тримати.

2. Подряпина, рубець, пляма і т. ін., залишені чим-небудь; знак від чогось. Тяжко вдарив [Роланд] Тим своїм мечем Дюрандо В скелю, що сліди зостались І по сей день на камінні (Леся Українка, IV, 1954, 140); На щоках виступили червоні сліди пальців (Нечуй-Левицький, II, 1956, 119); На смаглявому обличчі білів кілька ямок — сліди вітряної віспи (Михайло Стельмах, II, 1962, 105); Тимко відвів руку Елдара, і вона шкрябнула ножем по грубці, прописала слід (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 365); // Те, що залишилося після кого-, чого-небудь, є ознакою чогось, свідчить про щось. Він поглядає на столик, на розгорнуту книжку, на сліди недавнього материного пробування в гостинній [вітальні] (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 19); // Характерний відбиток, який з'явився внаслідок чогось. Ярина сидить бліда, непорушна, з слідами переляку та боротьби на обличчі (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 161); Розкохана [Ганна], аж ніби припухла з лиця,.. з тінями під очима, з слідами п'яних безсонних ночей (Олесь Гончар, II, 1959, 254); // Наслідок чиєїсь діяльності, якої-небудь події і т. ін. Умерти й сліду не покинуть На обікраденій землі... (Тарас Шевченко, II, 1963, 348); В думці лишився і досі від неї [книжки] слід невидимий (Леся Українка, III, 1952, 742); Перший обов'язок людини: залишати після себе на землі хороший слід — як не дерево, то будинок, як не квіти, то пісню (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 13); І знов пішли ліси й лани Чернігівської сторони, Сліди пожарів, битий шлях, Козацькі шати по лісах (Микола Бажан, Роки, 1957, 235); Київська Академія залишила глибокий слід не лише в історії українського народу. В її стінах навчалися представники всіх слов'янських народів, особливо білорусів та росіян (Літературна Україна, 7.V 1971, 3).

♦ Без сліду зникнути (щезнути і т. ін.) — десь подітися, нічого не залишивши після себе. В голові у Соломії розвиднілось. Жах її щез без сліду (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 357); Бульбашки, спливаючи.., танули без сліду (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 254); І (й) сліду не було чого — не існувало ще чого-небудь. Літ за півтори сотні не тільки цього палацу, а й самих Пісок і сліду не було (Панас Мирний, I, 1949, 178); І (й) сліду нема (немає, нестало) кого, чого — зовсім зник хтось, зникло щось. — Та кого ти, чоловіче, питаєш? — Окуня Карпа. — Е-е-е... його вже давно й сліду нема... (Панас Мирний, I, 1949, 131); На другий день рано діти кинулись до пиріжків,.. — пиріжків і сліду немає... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 442); Оглянувся — Галайди немає.. «Де Галайда?» — Максим кличе. І сліду не стало... (Тарас Шевченко, I, 1963, 125); Наводити (навести) на слід див. наводити; Нападати (напасти, натрапляти, натрапити, попадати, попасти і т. ін.) на слід чий — знаходити, виявляти ознаки перебування кого-, чого-небудь. Ой то не сороки скрекотали: То Гза та Кончак на слід Ігорів напали (Панас Мирний, V, 1955, 277); Ні слова не сказав [Терентій] про свою здогадку, бо ще, може, люди нападуть на слід палія (Михайло Стельмах, I, 1962, 462); На третій день повернулися [міліціонери] в район і доповіли начальству, що цигани нагло загубилися серед лісостепу і що на їхні сліди натрапити не вдалося (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 72); Як заходила небезпека, що поліція попадала на слід злодіїв, то вони передавали йому речі на сховок (Лесь Мартович, Тв., 1954, 318); Ні сліду (слідів) — ніякого натяку на присутність, перебування, наявність і т. ін. кого-, чого-небудь. Життя тут [на вершині] ні сліду, Лиш вітер свище (Іван Франко, X, 1954, 380); Ні слідів, ні кінців; хоч де хазяйство не їздить, де не розпитує — нема та й нема, як у воду кане (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 396); Ні сліду думки. І ні словечка... ні півсловечка... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 255); Од садів — ні сліду, і од хат, де квітли ми й росли... (Володимир Сосюра, II, 1958, 482); Носити (нести) на собі сліди чого — мати, зберігати ознаки чого-небудь. Хто б що не робив і як його не робив на користь народові — все то буде носити на собі сліди всесвітнього поступу та розвою (Панас Мирний, V, 1955, 358); Українська поезія середини XIX ст. несла на собі сліди могутнього впливу Тараса Григоровича Шевченка (Вітчизна, 3, 1963, 151); Сліду не лишається (не лишиться) див. лишатися.

3. Те, що уціліло, збереглося від руйнування, нищення, загибелі і т. ін. Збудований колись на кордонах Римської імперії Троянів вал, що сліди його ще й досі тягнуться по степах Придністров'я, навряд чи міг навіть в часи розбудови рівнятися могутністю з цим валом — насипом свіжо вивергнутого з траси каналу ґрунту (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 190); Ліворуч від катрага темніє клуня, а над нею самотніє лісова груша — єдиний слід того, що й у цьому кутку колись шумів ліс (Михайло Стельмах, II, 1962, 33); // Рештки чого-небудь на чомусь. В кутку чорна дошка з слідами крейди, в кінці хати стіл (Леся Українка, III, 1952, 572); Павлик прийшов сюди просто з свого сарайчика,.. і на пальцях у нього були сліди фарби (Олесь Донченко, VI, 1957, 49); Вигляд у нього не дуже привабливий; вогонь, вода, сажа, піт — усе лишило сліди на худому обличчі і потріпаному одязі (Юрій Яновський, V, 1959, 169); // перев. мн. Залишки того, що минуло, зникло. Стала добре спати і в грудях ніде не болить, значить, останні сліди бронхіту зникли (Леся Українка, V, 1956, 409); Смугляве, з орлиним носом обличчя іноземця ще зберігало сліди колишньої вроди (Олесь Гончар, III, 1959, 226); * У порівняннях. На рідких голих місцях вже блищали іскорки солі, наче слід останнього приморозку (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 114).

4. заст. Земля, пісок і т. ін. з того місця, де ступала чиясь нога. Почепила [Явдоха] їй на шию капшучок, а в тім капшучці жаб'яча задня права лапка, та з неї ж пересушене серце.. та Микитиного сліду трохи (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 205). ♦ Проклинати слід кого, чий — проклинати кого-небудь. Щовечора Василина проклинала слід Ястшембського й щовечора виходила вона на греблю виглядати його (Нечуй-Левицький, II, 1956, 80).

СЛІД 2, присудк. сл., також з інфін. Треба, необхідно, потрібно, варто. [Любов:] Читала все, що під руку попадало..! [Орест:] Так і слід. Літературу, як і життя, треба знати з усіх боків (Леся Українка, II, 1951, 22); Іти їм слід було швидше, щоб до того, як завидніє, прибитися до рибальських лісів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 433); Народну творчість, як і всю культуру взагалі, слід розглядати в зв'язку з історією суспільства (Максим Рильський, III, 1956, 142);

// Личить, годиться. — І воно так слід добрим людям робити? — призро кинула вона цим питанням у вічі товариству (Панас Мирний, I, 1949, 408); Йому не слід було дивитись, як обряджатимуть матір, і він вийшов надвір (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 277).

Куди [не] слід — туди, куди [не] можна, [не] дозволено і т. ін. — От і пропав чоловік! — каже Пацюк. — Хай не лізе, куди не слід! — одказав Матня (Панас Мирний, I, 1949, 293); Гримав [дід] на нього, наказував сидіти біля верстата і робити діло, а не тикати свого носа куди не слід (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 26); Як слід: а) добре. Пан давно хвалився Остапові, що він його нагородить як слід за вірну службу (Панас Мирний, IV, 1955, 29); Христя сказала: — Та ховайте [гроші] як слід. Бо тепер на ярмарки такі митці з міста наїздять, що незчуєтесь, як і витягнуть (Андрій Головко, II, 1957, 120); Шість місяців від нього не було чути й слова, потім написав, що влаштувався як слід (Іван Сенченко, Опов., 1959, 39); б) як годиться, як належить, як заведено. Задзвонили дзвони. Поховали громадою [козака та дівчину] Як слід, по закону (Тарас Шевченко, I, 1963, 8); [Хуса (до Управителя):] Слухай, Сабо, сьогодні в мене будуть гості з Риму, високі родом гості! То пильнуй, щоб тут усе було як слід (Леся Українка, III, 1952, 146).