Киселик, -ку, м. Ум. отъ кисіль.
кисе́лик
м. разг. ласк. к сущ. кисель
КИСЕ́ЛИК, у, чол. Пестл. до кисіль.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 153.