Мисливець
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:23, 10 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Мисливець, -вця, м. 1) Охотникъ. Він був мисливець; знай було на охоту їздить. Рудч. Ск. II. 202. 2) Любитель. Він мисливець люльки палити. Борз. у. 3) Умникъ, умница. Молодий, та ба: мисливець. Мкр. Н. 7. 4) Гордецъ, своенравный. Вона як ганила чоловіків мисливців, так ще гірше їй було хазяйку, мовляла, непутящу бачити в сем’ї. МВ. II. 84.
