Киця

Киця́, -ця́ти, с. Маленькій горшечекъ. Желех. Ум. Кициня, киця́тко.

Киця, -ці, ж. 1) Кошка. Пішла киця по водицю, та й упала у криницю. Нп. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 36. Ум. Ки́цька, кицюня, кицюнечка. Як до тебе ходити?. В тебе кицька лиха. Чуб.

Сучасні словники

Український тлумачний словник

киця -і, ж., розм. Пестлива назва кішки.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КИ́ЦЯ, і, жін., розм. Пестлива назва кішки. Плакала киця на кухні, Аж їй очиці попухли (Іван Франко, XIII, 1954, 256); Киця Мурка на вікні сидить і носик миє (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 6); * У порівняннях. Попенко — ..у рябій жилетці, у полосатих штанях, пригладжений, як киця (Панас Мирний, I, 1954, 339).

Ілюстрації

Див. також

Плакала киця на кухні, аж їй очиці попухли. «Чого ж ти, киценько, плачеш? Їсти чи питоньки хочеш?»

-Киця-мура,де ти була? -У попа. -Що робила? -Кози пасла. -Що запасла?-Кусок масла.-Де то масло?-Киця з'ïла.-Де та киця?-В лiс побiгла.