Ґонт
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:50, 31 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ґонт, -ту, м., ґонта и гонта, -ти, ж. Тесъ, гонтъ. Він у нашому селі церкву новим ґонтом обшив. МВ. І. 65. Дімок стояв, гонтою вбитий. Св. Л. 215, 216.