Кусень

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Кусень, -сня, м. 1) Кусокъ. Відвалив криги кусень оттакий завбільшки. Харьк. у. 2) Сильно выстриженное мѣсто. Обстриг так, що скрізь по голові видно кусні. Лебед. у.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках КУ́СЕНЬ, сня, чол., розм.

1. Те саме, що кусок 1, 2. Щохвилі кусень грубий глини й вапна із стелі спадає (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 458); — Огірок дай, та не жовтяк, а тверденький, і хліба кусень вріж (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 89); Січкар.. впаковував у мішки з зерном кусні добре просоленого сала і, посвистуючи, спокійно їхав широким шляхом (Михайло Стельмах, II, 1962, 36); Давно минули ті часи, коли він був ватажком зграї. Тоді він завжди мав найкращий кусень (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 252); Він жив аж геть на другім кінці нашого села, що все-таки становило добрий кусень дороги, бо село наше велике та довге (Іван Франко, IV, 1950, 463); Василь купив у нього прадідівську хатину та ще й кусень городу біля хати (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 69); Най доля дасть у щасті кращий куеснь (Платон Воронько, Казка.., 1957, 73). ♦ Кусень хліба — те саме, що Кусок хліба (див. кусок). — Вивчиться, матиме якийсь кусень хліба, — а це не кожному щастить... (Спиридон Добровольський, Ол. солдатики, 1961, 27).

2. Одиниця чого-небудь, порізаного на частини. За плечима клунок солі, в руках плетена рогозяна валізка, в якій кусень мила, трохи синьки та інші дрібні покупки (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 34); // Відріз тканини. * У порівняннях. Лопасті люто вдаряли об воду, і білясті вали крутилися в зеленій глибині, немов кусень густого полотна на валку ткацького верстата (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 288).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 415.



КУ́СЕНЬ, сня, ч., розм.

1. Те саме, що кусок 1, 2. Щохвилі кусень грубий глини й вапна із стелі спадає (У. Кравч., Вибр., 1958, 458); — Огірок дай, та не жовтяк, а тверденький, і хліба кусень вріж (Шиян, Баланда, 1957, 89); Січка?.. впаковував у мішки з зерном кусні добре просоленого сала і, посвистуючи, спокійно їхав широким шляхом (Стельмах, II, 1962, 36); Давно минули ті часи, коли він був ватажком зграї. Тоді він завжди мав найкращий кусень (Донч., Вибр., 1948, 252); Він жив аж геть на другім кінці нашого села, що все-таки становило добрий кусень дороги, бо село наше велике та довге (Фр., IV, 1950, 463); Василь купив у нього прадідівську хатину та ще й кусень городу біля хати (Козл., Сонце.., 1957, 69); Най доля дасть у щасті кращийкуеснь (Воронько, Казка.., 1957, 73).

◊ Ку́сень хлі́ба — те саме, що Кусо́к хлі́ба (див. кусо́к). — Вивчиться, матиме якийсь кусень хліба,— а це не кожному щастить… (Добр., Ол. солдатики, 1961, 27).

2. Одиниця чого-небудь, порізаного на частини. За плечима клунок солі, в руках плетена рогозяна валізка, в якій кусень мила, трохи синьки та інші дрібні покупки (М. Ол., Чуєш.., 1959, 34); // Відріз тканини. * У порівн. Лопасті люто вдаряли об воду, і білясті вали крутилися в зеленій глибині, немов кусень густого полотна на валку ткацького верстата (Досв., Вибр., 1959, 288).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 415.

Кусень, сня, м.

1) Кусокъ. Відвалив криги кусень оттакий завбільшки. Харьк. у.

2) Сильно выстриженное мѣсто. Обстриг так, що скрізь по голові видно кусні. Лебед. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 332.


ку́сень – іменник чоловічого роду


відмінок: називний - ку́сень(однина), ку́сні(множина); родовий ку́сня - ку́сню(однина0,ку́снів(множина), давальний - ку́сневі(однина),ку́сням(множина); знахідний - ку́сень(однина), ку́сні(множина); орудний ку́снем - куснем(однина),ку́снями(множина); місцевий - на/у ку́сні(однина), на/у ку́снях(множина0, кличний - ку́сню(однина), ку́сні(множина).


КУСЕНЬ

ма́ти шмато́к (ку́сень, кусо́к і т. ін.) хлі́ба. 1. Добувати засоби до існування, заробляти на прожиття. Схопивсь Мірошник, да (та) пізненько, Що поки йшла вода маленька, Щодня він хліба мав шматок (Є. Гребінка); — Я б раділа, коли б мені трапилось таке місце, як у вас. Та, що казати, я дякую Богові, що маю собі певний шматок хліба (Леся Українка). 2. Жити, не відчуваючи значних нестатків. Вона бралась за будь-яку роботу, щоб хоч постійно кусень хліба мати (З газети).

шмато́к (кусо́к, ку́сень) хлі́ба (насу́щного). Засоби, необхідні для прожиття, існування. Лекціями я мусив кілька літ заробляти шматок хліба (М. Коцюбинський); Життя Олени, як і кожної селянської жінки, проходило в щоденних клопотах по господарству, боротьбі за шматок хліба, турботі про дітей (Григорій Тютюнник); Коли ж нема хіті того робить (складати відомості), коли робиш ради куска хліба,— о, яке невеселе і тяжке життя! (Панас Мирний); — Вивчиться, матиме якийсь кусень хліба,— а це не кожному щастить (С. Добровольський). ку́сник хлі́ба. — Підростеш, тоді зрозумієш, яка в світі точиться жорстока боротьба за отой кусник хліба (Ірина Вільде). насу́щний шмато́к. Тяжко стогнуть хлібороби. Брак насущного шматка, Люта смертність та хвороби Підтинають мужика (П. Грабовський).


Цікаві факти

Ілюстрації

Кусень хліба.jpg Кусень2.jpg Кусень 3.jpg Кусень 4.jpg

Медіа

Джерела та література