Имберець

Имбе́рець, -рцю, м. Ум. отъ имберь.

Сучасні словники

ІМБИ́Р, у, ч. Тропічна трав’яниста рослина, м’ясисте кореневище якої багате ефірними оліями; // Прянощі, вигот. з цього кореневища. Імбир — це висушений корінь тропічної рослини, яка культивується в Азії (Укр. страви, 1957, 345); Пиво, заправлене імбиром і різними прянощами, вийшло напрочуд смачне (Тулуб, Людолови, II, 1957, 81).

Іноземні словники

ginger (ˊdʒɪndʒə)

1. n 1) имби́рь 2) огонёк, воодушевле́ние; he wants some ginger-ему́ изю́минки не хвата́ет 3) рыжева́тый цвет (волос) 4) разг. рыжеволо́сый челове́к◊ ginger group гру́ппа чле́нов парла́мента или како́й-л. друго́й полити́ческой организа́ции, наста́ивающих на бо́лее реши́тельной, акти́вной поли́тике

2. v 1) приправля́ть имбирём 2) подстегну́ть, оживи́ть (тж. ginger up) 3) взба́дривать (беговую лошадь)

ginger имбирь noun [U] /ˈdʒɪndʒər/ a pale brown root with a strong taste used as a spice in cooking ginger cake

Ілюстрації

Зовнішні посилання

http://ukrlit.org/slovnyk/slovnyk_ukrainskoi_movy_v_11_tomakh/%D1%96%D0%BC%D0%B1%D0%B8%D1%80