Ялівець

Ялівець, яловець, -вцю, м. Можжевельникъ, Juniperus communis L. ЗЮЗО. І. 125. Треться мнеться та й птиця коло деревця ялівця. Гол. IV. 285. Куривсь для духу яловець. Котл. Ен. І. 19.

Сучасні словники

ЯЛІВЕ́ЦЬ, ЯЛОВЕЦЬ, ялівцю, чол. (Juniperus, L.). Вічнозелений чагарник, рідше дерево родини кипарисових з лускоподібною або короткоголчастою хвоєю та ягодоподібними шишками, вживаними в медицині. По дорозі він старанно обминав кущі розлогого ялівцю (Іван Франко, III, 1950, 84); Чебрець, яловець і деревій, зварені на липовому меду, вчинили своє, вирвали з пазурів кирпатої думного дяка (Натан Рибак, Переясл. Рада, 1953, 170); Ось простяглася алея вічнозеленого ялівцю. Його називають олівцевим деревом: цінна деревина використовується для виготовлення олівців (Літературна газета, 13.V 1958, 1); Сухий яловець спалахував, як порох (Леонід Первомайський, Атака.. 1946, 122).

Ілюстрації

[[Зображення:|x140px]]

[[Зображення:|x140px]]

[[Зображення:|x140px]]

[[Зображення:|x140px]]