Левеня
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:36, 29 листопада 2014; Кравченко Катерина (обговорення • внесок)
Левеня́, -ня́ти, с. Львенокъ. І левенят розгублює левиця. К. Іов. 10. Ум. Левенятко.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ЛЕВЕНЯ́, йти, сер. Маля лева. Самко своєю міцною фігурою й рвучкими рухами нагадував молоде левеня (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 222); Леви дуже погані батьки, і смертність серед левенят висока (Вечірній Київ, 5.IX 1969, 4).
"Словопедія"
Левеня́ - іменник середнього роду, істота
Ілюстрації
|
|
|
|
