Ліса

Ліса, си, ж. 1) Плетень изъ лозы. Чуб. VII. 392. Звір лісу пролами та в хлів убереться. ЧГВ. 1853. 61. 2) Камышевая изгородь между двумя котцями. См. Котець. Браун. 15. 3) Рѣшетка изъ деревянныхъ палочекъ, находящаяся въ сушильнѣ для овощей, — на нее насыпаются фрукты. См. Озниця. Шух. І. 110. Ум. Ліска, лісочка.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛІ́СА, и, жін. Огорожа, сплетена з хворосту. Полагодив [Чіпка] хату, давай погріб обчищати та оброблювати; новою лісою усадьбу обплітати (Панас Мирний, І, 1949, 324); Як гордо щепами хвалився він мені В саду малесенькім, обведенім убого Низькою лісою! (Максим Рильський, Поеми, 1957, 230); // Плетена загорода. Ось стара громадська ліса, яку відчиняє перед нами старий дід Панько (Іван Франко, IV, 1950, 326); // Плетена хвіртка або ворота. Данило припав до ліси у повітці й крізь щілини дивився (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 170).

"Словопедія"

Фразеологізми

• диви́тися в ліс. Бути невдячним, виявляти незадоволення своїм становищем, намагаючись змінити його. — Ах ви ж, казанські сироти! Земство вас виховує, зодягає, а ви все в ліс дивитесь (О. Гончар).
• не ба́чити за дере́вами лі́су. Не помічати за дрібним, частковим важливого, основного. Критика на адресу деяких письменників, які надмірно згустили в своїх творах темні фарби в зображенні нашого життя.., справедливо відзначає перш за все те, що ці письменники за деревами не бачать лісу (М. Рильський).
• те́мний ліс. 1. Щось незрозуміле, невідоме, заплутане і т. ін. Справді, надруковані в різні часи і різними мовами — німецькою, угорською, румунською,— ті карти являли собою темний ліс (О. Гончар); Далі й темний ліс для Богдана, бо, мабуть, тільки вузький спеціаліст розжує, розшолопає .. оте “виготовлення набивної монолітної футеровки” (В. Большак). 2. зі сл. душа́, люди́на і т. ін. Такий, якого не можна або дуже важко зрозуміти; скритний, потайний, незрозумілий. Чужі люди — темний ліс (Укр.. присл..); Чужа душа — темний ліс, каже прислів’я. Але ні, є душі прозорі, як кришталь (Л. Первомайський).
• у лі́сі щось (вели́ке) здо́хло. Сталося щось незвичайне. Мабуть, у лісі щось велике здохло, що ви до нас прийшли! (Укр.. присл..); Треба, щоб у лісі щось дуже велике здохло, щоб ми помирились! (І. Нечуй-Левицький); — Знаєш, у мене ідея, Павло… “Павло?” Я вирячився на нього. Ніколи він не називає мене Павлом. Щось у лісі здохло,— дуже, вже, мабуть, серйозна ідея, раз він так офіційно мене називає (В. Нестайко).

Ілюстрації