Жара

Жара, -ри, ж. = Спека. Сонце світило стиха, без жари. К. ЧР. 4.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЖАРА́, и, жін. 1. Гаряча літня пора; спека. Надворі стояла жара (Іван Франко, VII, 1951, 96); І от у Петрівку, саме в спеку, в жару візьми та й занедужай (Панас Мирний, І, 1954, 300); // Висока температура повітря в приміщенні, печі і т. ін. У хаті душно та гаряче; порозвішувані по стінах білих рябопері птиці, здається, сказилися від цієї духоти та жари (Марко Вовчок, I, 1955, 297). 2. діал. Жар (у 3 знач.). Довгі безсонні ночі нищили його тіло, жара палила його нутро, засихала на устах (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 40).

"Словопедія"

ЖАРА (дуже нагріте сонцем повітря) спека, спекота, духота

Ілюстрації