Худий

Худий, -а, -е. 1) Худой, тощій. Поки гладкий схудне, то худий здохне. Ном. № 5678. 2) Худой, дурной. На козака худа слава, що робить не вміє. Нп. Ум. Худенький, худесенький.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ХУДИЙ 1, а, е. Який має виснажене, тонке, сухорляве тіло. — Як ти змарніла, Гаїночко! — промовив Зінько... — Сам гарний: жовтий, як віск, а худий; як скіпка, ще й очі позатягало (Борис Грінченко, II, 1963, 483); Людина була настільки худа, що коли вона витягла з-під ковдри руки, Тамара жахнулася — це були не руки, а обтягнені шкірою палички (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 206); Вона втягла щоки і пустила під лоб очі, щоб показати, який він худий (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 156); * Образно. А місяць худий, змарнілий — повипинало ребра... (Володимир Сосюра, I, 1957, 61);

"Словопедія"

ХУДИЙ худой; тощий худий як тріска — разг. худой как щепка [скелет, доска, спичка], как спичка, кожа да кости

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ХУДИ́Й1, а́, е́. Який має виснажене, тонке, сухорляве тіло. — Як ти змарніла, Гаїночко! — промовив Зінько…— Сам гарний: жовтий, як віск, а худий; як скіпка, ще й очі позатягало (Гр., II, 1963, 483); Людина була настільки худа, що коли вона витягла з-під ковдри руки, Тамара жахнулася — це були не руки, а обтягнені шкірою палички (Хижняк, Тамара, 1959, 206);

Ілюстрації

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]