Щасно

Ща́сно, нар. = Щасливо. Ох, хоч би там усе було щасно! Мир. Пов. II. 85.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЩАСНО, розм. Присл. до щасний. Я жду і краюся нудьгою, Шукаю скрізь палких очей... Ось тьохнув щасно соловей — її ж нема! (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 5); — Ох, хоч би там усе було щасно. Хоч би Христя була здорова (Панас Мирний, III, 1954, 107); * Образно. Розбризкуючи калюжі, ми побігли на узлісся. Від нас уже відкочувалися громи, над нами стишувався дощ, а під нами вигиналися, щасно плакали трави і цвіт (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 60); // у знач. присудк. сл. Добре, радісно. Ге-е-е-ей! Злітайтеся, орли! Викрешіть вогню з скали тими крильцями із криці для гуцульської цариці! Та запалим ватру, пишну, дивну, чудно гожу, щоби на три світа ясно, щоби красно, дивно щасно! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 33). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 573.

Ілюстрації