Окріп
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:15, 29 листопада 2014; Приймачук Оксана (обговорення • внесок)
Окріп, -ро́пу, м. 1) Кипятокъ. Вареники, мученики, в окропі кипіли, велику муку терпіли. Ном. № 12350. 2) Раст. Укропъ.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) ОКРІП 1, ропу, чол. Кипляча або дуже гаряча вода; кип'яток. Хто опарився на окропі, той і на холодну воду студить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 267); Скорою ходою почимчикував [Яць Зелонуга] до хати другого швагра, того самого, котрому ген-то жінка окропом ноги обварила (Іван Франко, II, 1950, 212); ОКРІП 2, ропу, чол., розм. Те саме, що кріп.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
