Дивниця

Дивни́ця, -ці, ж. Удивленіе. Дивниця кому. Удивительно кому. Ото мені дивниця, що де воно з хати ся поділо. Каменец. у.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
- 2.1 Дивниці України
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Цікаві факти

Сучасні словники

Словник української мови. Академічний тлумачний словник

ДИВНИ́ЦЯ, і, жін., зах. Диво. Мов людина — от дивниця — Відказала мені птиця (Павло Грабовський, I, 1959, 403); За театр пішов би був на край світа. Не дивниця, що в рідному, тоді темному, як ніч, селі, я.. влаштував виставу (Мирослав Ірчан, I, 1958, 315).

Словник синонімів

ДИ́ВО (те, що викликає великий подив),ЧУ́ДО, ДИВИНА́розм., ЧУДАСІ́Ярозм.,ДИВОВИ́ЖАрозм.,ДИКО́ВИНАрозм.,ДИВО́ВИСЬКОрозм.,ДИВО́ВИЩЕрозм.,ЧУДНО́ТАрозм.,ДИВНИ́ЦЯрозм.,ДИ́ВО ДИ́ВНЕфольк.,ПРЕЧУ́ДОрозм.,ДИВОГЛЯ́Ддіал.,ДИВОГЛЯ́ДІЯдіал.,ДИВ діал.;КУРЙО́З (щось недоладне, іноді безглузде). Морські дива і чуда суходолу швидко пролітають у тій розмові, швидше, ніж летить корабель білокрилий (Леся Українка); Дивом-дивиною було те, що її досі не порішила куля чи не підтяла шабля якого-небудь бузувіра (О. Ільченко); - Що за чудасія! - здивувався старшина: сірники гасилися один за одним, навіть не розгорівшись (С. Васильченко); Буде осінь лити студені дощі на широкі поля, на багряні ліси та парки, аби цю дивовижу загасити (С. Пушик); Інтерес до новенького враз виріс, його обліпили з усіх боків, розглядали безцеремонно, як якусь диковину (Ю. Збанацький); [Горожани:] От дивовисько було! Такий був [Рудий] п’яний та розхристаний, що жінки іншою вулицею обходили! (Я. Мамонтов); - Що то була за стріча! Вся вулиця збіглася дивитися на дивовище! (І. Франко); - Чуднота! - міркував він дорогою. - Чи це мій син занадто порозумнів, чи попросту вдає дурника? (А. Кримський); Мов людина - от дивниця - Відказала мені птиця,.. Крук балака - справді чудно, Понять віри навіть трудно (переклад П. Грабовського); І диво дивнеє! ніколи Ніхто не бачив, і не чув Такого дива.. Над самим Віфлеємом, боком, Мітла огненная зійшла (Т. Шевченко); З усього села збігалися діти дивитись на те пречудо - і великим дивом дивувалися... (Панас Мирний); Так голосно вона кричала, що всі сусіди стали збігатися, як на який дивогляд (Марко Черемшина); - Це що за дивоглядія? - спитав Тугар Вовк, коли старці почали наближатися до них (І. Франко); Ой там на горі дивний див: Там соловейко гніздо звив (пісня); Я навіть знав і такий курйоз, що автор був перше "нашим відомим", а потім спустився до "починаючого" (Леся Українка).