Жарко

Жарко, нар. 1) Жарко, горячо. Жарко горить у печі. Харьк. у. А змій як огонь горить, так йому жарко. ЗОЮР. II. 30. 2) — хропти. Сильно съ испугу и пр. храпѣть (о лошади). (Кінь) заглянувши в провалля, як там рине вода, аж затрусивсь да й посунув назад, жарко хропучи й водючи очима. К. ЧР. 162. {{ subst

Шаблон:Словник Грінченка

і сучасність|підрозділ= І нститут суспільства }}