Туз

Словник Грінченка

Туз, -за, м. Тузъ, карта съ однимъ очкомъ. КС. 1887. VI. 403. Той тузами обирає свата в його хаті. Шевч.

Сучасні словники

ТУЗ 1, туза, чол. 1. Гральна карта з одним очком, зображеним посередині, яка в більшості карточних ігор вважається старшою в масті. — А ти бий вишником! — кричав знову Гагіці, котра намірювалася бити тузом. — Все ж хоч одна взятка буде (Панас Мирний, IV, 1955, 165); Якір, обложившися пістолями, бере з них один за одним і садить кулю за кулею в червоного туза, що висить на стінці (Гнат Хоткевич, I, 1966, 66); І потяг він карту і витяг він винового туза, туза, що старший за короля (Юрій Яновський, I, 1958, 128). 2. перен., розм. Поважна, впливова особа в якомусь колі людей, у якій-небудь сфері діяльності. Чутка про знищення глитайні як класу докотилася до Багви, і її тузи почули себе не зовсім спокійно (Григорій Епік, Тв., 1958, 61); Ні літературних, ні громадських тузів, звичайно, не було на ній [вечірці], — складалась вона виключно з мого читача — пролетарського студента, письменника (Степан Васильченко, Незібр. тв., 1941, 203). Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 313.

ТУЗ 2, туза, чол., мор., спорт. Двовеслова легенька шлюпка на одного весляра. Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 314.