Ковбаска

Ковбаска, -ки, ж. Ум. отъ ковбаса.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Цікаво знати

Сучасні словники

Ковбаска Академічний тлумачний словник

КОВБАСКА, и, жін.

Зменш.-пестл. до ковбаса. Літаючи по дворах, Ґава Шматочок ковбаски добула (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 90); Приятель на мить спинився, зиркнув на жінку, що доїдала ковбаски (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 396); * У порівняннях. Збоку лежала скручена ковбасками білизна (Ярослав Гримайло, Незакінч. роман, 1962, 192).

Ковбаска . Фразеологічний словник української мови

КОВБАСКА

коти́ся ковбасо́ю (ковба́скою), грубо. 1. Уживається для вираження незадоволення, обурення ким-небудь і побажання позбутися його. — Херсонський катюга, англійської королеви холуй, .. — відчалюй, поки не пізно! — неслись веселі погрози на море.— Котись ковбасою за горизонт! (О. Гончар). 2. Поспішати кудись, не затримуючись. (Дудка (до Хапчука):) Сенька! А ти йди за ним (машиністом) та дивись, щоб він там часу не гаяв. Ну, марш! (Хапчук:) Кочуся ковбаскою! (І. Микитенко).

Ковбаска . Орфографічний словник української мови

Ковба́ска

іменник жіночого роду

Ковбаска . Словозміна

Відмінок	Однина	Множина
Називний	ковба́ска	ковба́ски
Родовий	ковба́ски	ковба́сок
Давальний	ковба́сці	ковба́скам
Знахідний	ковба́ску	ковба́ски
Орудний	ковба́скою	ковба́сками
Місцевий	на/у ковба́сці	на/у ковба́сках
Кличний	ковба́ско*	ковба́ски*