Ковбаска

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ковбаска, -ки, ж. Ум. отъ ковбаса.

Сучасні словники

Ковбаска Академічний тлумачний словник

КОВБАСКА, и, жін.

Зменш.-пестл. до ковбаса. Літаючи по дворах, Ґава Шматочок ковбаски добула (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 90); Приятель на мить спинився, зиркнув на жінку, що доїдала ковбаски (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 396); * У порівняннях. Збоку лежала скручена ковбасками білизна (Ярослав Гримайло, Незакінч. роман, 1962, 192).

Ковбаска . Фразеологічний словник української мови

КОВБАСКА

коти́ся ковбасо́ю (ковба́скою), грубо. 1. Уживається для вираження незадоволення, обурення ким-небудь і побажання позбутися його. — Херсонський катюга, англійської королеви холуй, .. — відчалюй, поки не пізно! — неслись веселі погрози на море.— Котись ковбасою за горизонт! (О. Гончар). 2. Поспішати кудись, не затримуючись. (Дудка (до Хапчука):) Сенька! А ти йди за ним (машиністом) та дивись, щоб він там часу не гаяв. Ну, марш! (Хапчук:) Кочуся ковбаскою! (І. Микитенко).

Ковбаска . Орфографічний словник української мови

Ковба́ска

іменник жіночого роду

Ковбаска . Словозміна

Відмінок Однина Множина
Називний ковба́ска ковба́ски
Родовий ковба́ски ковба́сок
Давальний ковба́сці ковба́скам
Знахідний ковба́ску ковба́ски
Орудний ковба́скою ковба́сками
Місцевий на/у ковба́сці на/у ковба́сках
Кличний ковба́ско* ковба́ски*


Ілюстрації

Ковбаска 01.jpg Ковбаска 02.jpg Ковбаска 03.jpg Ковбаска 04.jpg

Медіа


Див. також


Цікаво знати