Блават
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:03, 11 квітня 2014; Поліщук Тетяна (обговорення • внесок)
Блават, -ту, м. 1) Голубая шелковая матерія. К. ЧР. 423. Має вона сукні, має і блавати. АД. II. 60. 2) = Волошки, Centaurea Cyanus. Вх. Пч. І. 9.
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
БЛАВАТ, у, чол.
(Centaurea cyanus, L.). Волошка. Коло.. хати Зацвіли блавати (Народна лірика, 1956, 371); Де-не-де видніється.. синє чаруюче око блавату або квітка куколю (Іван Франко, I, 1955, 57); Олена.. поспішає на подвір'я, де біля виполеного блавату, тупцюючи, розкошує корівчина (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 561); * У порівняннях. Над нами синь небес, як росяний блават (Максим Рильський, Сад.., 1955, 37).
