Гайдамака
Гайдамака, -ки, м. 1) Гайдамакъ; человѣкъ, причастный къ крестьянскому возстанію въ 18 вѣкѣ на правомъ берегу Днѣпра. Йде Залізняк Чорним шляхом, за ним гайдамаки. Шевч. 155. 2) Разбойникъ.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Учасник народно-визвольної боротьби XVIII ст. на Правобережній Україні проти польсько-шляхетського гніту. Дід починає розповідати про ті часи, коли гайдамаки панів різали та палили (Степан Васильченко, II, 1959, 358) 2. Під час іноземної інтервенції та громадянської війни 1918—1920 рр. — солдат особливих кінних частин контрреволюційної Центральної ради, а також різних контрреволюційних загонів Петлюри та Скоропадського. Метушня й тривога. Солдатам перетнули путь гайдамаки Центральної ради (Олександр Довженко, Зач. Десна, 1957, 8); — Повне депо наприймав куркулів та інших мерзотників. Є й про нього відомості — колишній гайдамака (Олесь Донченко, I, 1956, 490).
Ілюстрації
|
|
|
|
