Волос

Волос, -са, м. 1) Волосъ. Без Божої волі і волос з голови не спаде. Ном. № 27. Всі вісім будуть однакові: волос у волос, голос у голос. Рудч. Ск. II. 90. Волос часто значитъ волоса, всѣ волоса на головѣ: У волиночки коса з золотого волоса щирий бір освітила. АД. І. 83. Не покинь же мене, Боже, як мій волос побіліє. К. Псал. 161. Волосом світити. Быть дѣвицей. Ном. № 8884. Волосом засвітила. Говорится о замужней женщинѣ, когда у нея спадетъ очіпок. Ном. № 3994. 2) Опухоль съ нарывомъ на пальцѣ. Кому чи трясцю одігнати, од заушниць, чи пошептати, або і волос ізігнать. Котл. Ен. ІІІ. 13. Волос виливати. Лѣчить извѣстнымъ образомъ волос. О. 1862. X. 36. 3) Гусеница Euprepia. Ум. Волосок, волосочок.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

[1]

ВОЛОС, чол. 1. род. а. Те саме, що волосина. Його клали в окремій маленькій кімнатці, де жила колись бонна, і, йдучи вранці на каву, він здіймав з одежі сивий жіночий волос (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 405); * У порівняннях. Рученята та ноженята, наче волос, тоненькі (Панас Мирний, IV, 1955, 301). ♦ Волос у волос — дуже подібний. І вродилися ті дев'ять синів, як дев'ять соколів, один у одного: голос у голос, волос у волос (Марко Вовчок, I, 1955, 287); Ні (ані) на волос — те саме, що Ні (ані) на волосину (див. волосина). 2. род. у, збірн. Те саме, що волосся. Дуже був [Михайло] білявий волосом, а засмалений вітром, опалений сонцем — то брови й ус наче вапном пойнялися (Марко Вовчок, I, 1955, 217); [Лев:] На личку білий, на вроду милий, Золотий волос по вітру має (Леся Українка, III, 1952, 211); За плечима бігає мороз І втома чеше волос посивілий(Максим Рильський, II, 1960, 97). ♦ Волос в'яне (зав'яв, зів'яне і т. ін.) — стає (стало, стане) страшно, моторошно. А в мене волос в'яне, се слухаючи (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 441); Він таку пісню знає, що якби заспівав, то й волос би зав'яв (Номис, 1864, № 12438); Волос стає (став, стане) дибом (дубом) — те саме, що Волосся стає (стало, стане) дибом (дубом) (див. волосся). А ось Іван Рило має одну таку прикмету, що вам волос дубом стане, слухаючи про неї (Лесь Мартович, Тв., 1954, 50); Дожити до сивого волосу — дожити до старості; постаріти. — Інший і до сивого волосу дожива, а косарем не годен стати (Михайло Стельмах. II, 1962, 30); Світити волосом — те саме, що Волоссям світити (див. волосся). Краще б вона сивим волосом світила, ніж мала втопити свою долю, віддаючись за Гната! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 28). 3. род. у, збірн. Шерсть тварин, а також волосини з гриви та хвоста коней; використовується для різних виробів і технічних потреб. На голові шапка боброва, аж волос вилискується (Нечуй-Левицький, I, 1956, 57); Данило випрохав волосу у жокеїв на іподромі, і Тося сплела йому І таку волосінь на щупака, що й в батька її, Максима, не було (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 34). 4. род. у, збірн. Волокна деяких тропічних і субтропічних рослин. Кукурудзяний волос — волокна-стовпчики з приймочками в кукурудзи. Стовпчики [кукурудзи] з приймочками.. називають у народі «кукурудзяним волосом» (Лікарські рослини.., 1958, 175). 5. род. у. Опух з наривом під нігтем пальця. Кому чи трясцю одігнати, Од заушниць чи пошептати, Або і волос ізігнать, Шепчу (Іван Котляревський, I, 1952, 119). 6. род. а. (Gordius aquaticus). Тонкий, як волосинка, водяний черв'як.

Фразеологічний словник української мови

[2]

ВОЛОС во́лос в’я́не (зав’я́в) у кого і без додатка. Кому-небудь стає страшно, моторошно від чогось. А в меневолос в’яне, се слухаючи (Ганна Барвінок); Він таку пісню знає, що якби заспівав, то й волос би зав’яв (М. Номис).

во́лос (воло́сся) ди́бом (ду́бом, ду́ба) стає́ / став (ста́ло) у кого, рідко кому. Кого-небудь охоплює великий страх, гнів, подив і т. ін. Ми часто забуваємо про дуже важливі речі, не бачимо їх, і потім, коли вони нагадують про себе, у нас волосся стає дибом: куди ж ми досі дивилися? (О. Довженко); Все волоссяу пані Іванни стає дубом (О. Кобилянська); Волосся на голові дибом стало, а уста страшно та грізно кривилися (Панас Мирний); А ось Іван Рило має одну таку прикмету, що вам волос дубом стане,слухаючи про неї (Л. Мартович); “Все, що налипло на йому (велеті), одразу стане руба”... Хлоп’я спинилось. Нам обом волосся стало дуба (Леся Українка). воло́сся сторч ста́ло. Вони дивились через труп синички на свого капітана з такою ненавистю, що волосся б стало сторч у найхоробрішої людини (О. Довженко); Та й розповів мені таке, що аж волосся сторч стало (Ю. Збанацький). воло́сся дро́том (стає́). Сидиш часом

во́лос у во́лос. Абсолютно схожий, зовсім однаковий. І вродилися ті дев’ять синів, як дев’ять соколів, один у одного: голос у голос, волос у волос (Марко Вовчок).

до си́вого (бі́лого) во́лосу (во́лоса, воло́сся, до сивини́), перев. зі сл. дожи́ти. До старості. Іншийдо сивого волосу дожива, а косарем не годен стати (М. Стельмах); Згодом.. гра (курчат) була полишена самим курочкам, що не зрадили їй аж до сивого волосу (О. Ольжич); Дожив (Андрій) до сивого волоса, а добра не зазнав, ой, ні... (М. Коцюбинський); — Обіцяєш прийти з грішми, обіцяю і я виглядати тебе аж до сивого волосся,— вона навіть взяла його за руку... бо я теж люблю тебе,— додала тихо (М. Лазорський); Свавольні діти... З них до сивини один дожив (М. Рильський).

і волоси́на (во́лос) не впаде́ (не спаде́) з голови́ чиєї, у кого і без додатка. З ким-небудь нічого не трапиться. — Я вас розумію, ви боїтесь таким чином комусь заподіяти зло. Даю вам слово офіцера, що ні в кого й волосина не впаде з голови! (А. Дімаров); — Ми одно знаємо, що і суха волосина не спаде з голови без волі Всевидящого (Панас Мирний). і волоси́нка не впа́ла з кого. Не могли нарадуватися чоловік і жінка своєму синові, боялися, щоб із нього і волосинка не впала (Казки Буковини..).

(і (ні, ані́)) на волоси́ну (на во́лос). 1. перев. з дієсл., із запереч. Ніскільки, зовсім, нітрохи. Днів з п’ятьні на волосину не спала (хазяйка) (Панас Мирний); — А я цілу ніч ні на волос не спала й очей не стуляла через оцього вітрогона (І. Нечуй-Левицький). (і (ані́)) на волоси́нку (на волосо́к, на волосо́чок). — Він зроду ні пилинки не вкрав і на волосинку не збрехав (Г. Квітка-Основ’яненко); — Я гроші дам, та не дурно, бо й мене шкода... Тепер такий світ, що й на волосинку нема дурниці... Тепер комерція!.. (М. Коцюбинський); — Та що,— мовила баба,— вчорашньої ночі вона не могла заснути ані на волосок (І. Франко); — Не знаю, як уже я пережила ніченьку ту, що яка ж то здорова вона, та я ж і на волосочок не спала (А. Тесленко). 2. Трохи, зовсім мало. Уже перед світом на волосину зімкнула очі (Панас Мирний).

не дава́ти / не да́ти (і) волоску́ (во́лосу, волоси́ні і т. ін.) впа́сти з голови́ чиєї. Дбайливо доглядати, оберігати кого-небудь; піклуватися про когось. Жили вони (Андріян та Мальва) тихо, красиво, дядько не давав волоску впасти з її голови (В. Земляк); — І хвалилися (варяги), що їхній бог найсильніший і не дасть і волосу з їхньої голови впасти (П. Загребельний).

світи́ти воло́ссям (во́лосом). 1. Ходити з непокритою головою, не зав’язуючи на голові хустки і т. ін.Волоссям світить, простоволоса ходить, неначе дівка (І. Нечуй-Левицький). 2. заст. Старитися, залишаючися неодруженою. Краще б вона сивим волосом світила, ніж мала втопити свою долю, віддаючись за Гната! (М. Коцюбинський).

Ілюстрації

[3]

[4]

[5] ( Темно червоний кружечок це стержень волоса)

[6]

[7]

[8]

Цікаві факти

Українська енциклопедія

Волос

У давньоруській міфології бог скотарства, що поєднував людей та тварин. За східнослов'янською міфологією, Волос опікується волхвами, творцями, пастухами і торговцями, наділяє людину талантом та фізичною силою. Блукає старезний Волос привидом із вертепу. (П-1:79); І, випорснутий з-над оград, натужний бурштиновий голос снується в висі, ніби чад офір, котрих заправив Волос з прагнущих долі наздогад. (П-1:172). [9]