Варенуха

Варенуха, -хи, ж. Водка, сваренная съ медомъ, плодами и пряностями. Чуб. VII. 447. Як випили варенухи, то й загули як мухи. Ном. № 11635. А послі танців варенухи по филижанці піднесли. Котл. Ен. I. 20. Ум. Варенушка, варенушечка. МУЕ. ІІІ. 183.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВАРЕНУХА, и, жін. Горілка, зварена з медом і сухими фруктами та ягодами. Як випили варенухи, то й загули, як мухи (Номис, 1864, № 11635); І щедро платили кобзарям за ці пісні старшини, годували, поїли міцною горілкою, старим медом і варенухою (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 63); На порізаному і подовбаному столярському столі стоїть страва, самогон і темна варенуха (Михайло Стельмах, II, 1962, 60). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 292.

ТЛУМАЧ

Варенуха -и, ж. Горілка, зварена з медом і сухими фруктами та ягодами. Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

«Кулинарный словарь»

Український алкогольний напій, поширений в Лівобережній Україні з XVI в. і складається з зварених разом горілки, меду і сушених яблук, груш, слив, вишень. Готувалася з метою відбити сивушний запах горілки, залишаючи при цьому її "зміст". Поряд з подібним складом варенухою називали в XIX в. також суміш слівяной і вишневої наливок, з цукром і прянощами, зварену в печі. Пізніше ця суміш стала називатися запіканкою.

« Їжа і кулінарія»

Напевно, немає на світі такого українця, який би хоч раз у своєму житті не спробував варенуху. І дійсно, варенуха – це самий справжній національний напій України, який готують тут аж з 16 століття. З тих самих пір рецепт алкогольного напою практично не змінювався, і всі його інгредієнти залишилися колишніми.

Варенуху роблять із самих різних сухофруктів. Це і чорнослив, і яблука, і груші, і вишні, і інжир, і родзинки, і абрикоси. Загалом, з усього того, що можна зустріти в саду самого звичайного українця Лівобережної України.

А ще до напою обов’язково додають перець, гвоздику, імбир, кардамон і ароматичні трави. А деякі рецепти навіть пропонують використовувати при приготуванні варенухи та мед.

Варенуха дуже швидко готувалася, настоювалась на горілці або самогоні і коли-то була невід’ємною частиною кожного українського застілля. Але сьогодні цей національний напій практично повністю забутий.

Для того, щоб вийшла варенуха, сухофрукти потрібно залити горілкою, додати до них прянощі і мед, а потім горщик з напоєм закривається кришкою або тестом у вигляді кришки і ставиться в піч на 12 годин.

Так виходить гаряча варенуха, і, на думку українців, вона набагато смачніша холодної. Та й фрукти з варенухи потім чудово підходять для приготування пирогів.

Є і ще один спосіб приготування варенухи. Добре промиті сухофрукти кладуться в чавунці, заливаються горілкою, після чого настоюються 5 – 6 годин. Потім настій зливається в керамічний посуд, до нього додаються мед, кориця, гвоздика, лавровий лист і перець. Глечик закривається кришкою, замазується тестом, зверху лягає невеликий вантаж і все це ставиться в піч на 9 – 12 годин. Температура в печі повинна бути близько 100 градусів. Після цього готову варенуху проціджують і п’ють гарячою або холодною.

В пропорціях це виглядає так: 1 літр горілки, 40 грам сушених яблук, 40 грам вишень, 25 грам груш, 25 грам слив, 1 грам кориці і 1 грам гвоздики, 0,5 грама запашного перцю і 0,5 грама лаврового листа, 250 грам меду.

Але в різних областях України рецепт може змінюватися. Щось додається, щось зменшене, загалом варенуха в Київській області та варенуха в Луганській області – це дуже і дуже різні речі.

А от отриманий при приготуванні варенухи осад використовувався для лікування ран у коней. І звичайно гості варенуху випивали, а осад забирали. Звичайно, якщо у них були коні.

Напої, подібні варенуха, є в багатьох державах. Наприклад, в Білорусії варять Крамбамбуля, алкогольний напій, який створюється на основі меду і прянощів. А суботні, напій з води, меду і прянощів, був неймовірно популярний на Русі. Не менш популярна була і медовуха.

Але сьогодні ці напої вже практично всі забуті й замінили ми їх самим звичайним пивом. Причому іноді якість цього пива залишає бажати кращого. А адже приготовані в печі з душею напої наших бабусь і дідусів – це те, що ні в якому разі не можна порівнювати з заводським пивом. Але ніхто тепер цього не робить, а рецепти правильного приготування напоїв просто забулися за непотрібністю.

Ілюстрації