Вагатися

Вагатися, -гаюся, -єшся, гл. Колебаться, не рѣшаться. От громада й присудила: комусь треба лізти у яму і подивитись, що там таке; всі вагаються. Рудч. Ск. II. 195.

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

ВАГАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.

1. Відчувати неспроможність відразу вирішити що-небудь; роздумуючи, схилятися то до одного, то до іншого рішення. З тої ночі, як сходились в лісі і поклали забрати панову землю, минув цілий тиждень, але люди вагались (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 73); А Мар'яна стоїть біля порога, вагається: чи зараз відкритись матері, чи потім (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 480).

2. перен. Бути нестійким, непослідовним у діях; хитатися. Меншовики і есери весь час революції 1917 року тільки й робили, що вагались між буржуазією і пролетаріатом, ніколи не могли зайняти правильної позиції.. (Ленін, 28, 1951, 180).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 274.

СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія

ВАГАТИСЯ м'ятися, вагуватися, обр. тертися-м'ятися, д. варуватися; (перед рішенням) роздумувати; (перед дією) не ВАЖИТИСЯ; 3 ос. одн. ВАГАЄТЬСЯ, (хто) і хочеться і колеться кому.

Словник української мови

Вагання я, с. 1. Дія за знач, вагатися. Антін спинився, глянув на жінку і по хвилині вагання в його зірвалось: — Я бачив сон (Коцюб., II, 1955, 287); Так не раз перемагати мушу Я вагання остогидлу мить (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 66). 2. Неспроможність відразу вирішити щось; розду­мування. [Джонатан:] Невже не знаєш ти ні муки, ні вагання? (Л. Укр., III, 1952, 52); Здавалось, що ва­гання, нерішучість, слабість волі та розчаровання були зовсім не доступні для його вдачі (Фр., VII, 1951, 51); Зрілість людська виростає з боротьби. Часто з бороть­би з самим собою. Зі своїми сумнівами, ваганнями (Руд., Остання шабля, 1959, 91); Ми пройшли грозу залізну, й тільки той безсмертним став, хто у битві за Віт­чизну без вагань життя віддав (Сос, Зел. світ, 1949, 117). 3. Непослідовність у поглядах, хитання. ..справедли­вість вимагає сказати, що, при всіх ваганнях Герцена між демократизмом і лібералізмом, демократ все ж брав у ньому гору (Ленін, 18, 1950, 11).

Ілюстрації