Колір

Ко́лір, -ру, м. Цвѣтъ. Санько розмалював той кружок усякими колірами. Ком. II. 85. Ко́лір (ба́рва) — суб'єктивна характеристика світла, яка відображає здатність людського зору розрізняти довжину хвилі електромагнітних коливань у області видимого світла. Сприйнятий колір (випромінювання або об'єкта) залежить від його спектру та від психофізіологічного стану людини.

Розрізняють спектральні і неспектральні хроматичні кольори (наприклад, пурпурний або брунатний колір), а також ахроматичні кольори (білий, сірий, чорний). [1]

Колір - властивість світла визивати певні зорові відчуття увідповідності зі спектральним складом відбитого або спускаючоговипромінювання. Світло різних довжин хвиль збуджує різні колірнівідчуття (фіолетове, синє, голубе і т.д.). Однак колір складноговипромінювання не визначається однозначно його спектральнимскладом. [2] КОЛІР, льору, чол.

1. Світловий тон чого-небудь; забарвлення. З шиї.. звисало важке глиняне намисто різних яскравих кольорів (Леся Українка, III, 1952, 712); Оксані — радість: мати одрізала з полотна хустку, а порошком пофарбувала в червоний колір (Андрій Головко, I, 1957, 106); * Образно. Боротьба йде не тільки на макро-арені, де політичні кольори досить чітко визначені, а й на мікроарені людських душ (Вітчизна, 4, 1964, 151).

2. перев. мн., перен. Виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва і т. ін. Громада розписувала темними кольорами панів (Панас Мирний, I, 1949, 378). [3]