Фудулитися
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:43, 26 грудня 2013; Бурак Марія 24По (обговорення • внесок)
Фудулитися, -люся, -лишся, гл. Быть надменнымъ, высокомѣрнымъ, гордиться, чваниться. Желех.
Сучасні словники
- фудулитися
-люся, -лишся, недок., діал. Поводитися гордовито, зарозуміло, пихато. || на кого. Ставитися до кого-небудь з презирством.
Фудулитися, Фудулитися люся, лишся, недок., діал. Поводитися гордовито, зарозуміло, пихато.
— Фудулиться [Анна], кажуть деякі жінки, що всяку роботу знає (Коб., II, 1956, 142); // на кого. Ставитися до кого-небудь з презирством. Най би тато не фудулився на Григорія; а то все на нього боком дивився, немов на гадину, а той і розлютився одного разу і вкусив (Коб., II, 1956, 29).
- фуду́литися– дієслово недоконаного виду
(поводитися гордовито, пихато)
Ілюстрації
|
|
x140px |
Див. також
- [ http://ukrlit.kiev.ua/ukrayinska_literatura2/kobylyanska_olga/zemlya.228/?page=38 Дурна дівчина! Най богу дякує, що має кулешу, та й коби її лиш мала! Вона нічого не має, бідна така, хто її візьме? Фудулиться, кажуть деякі жінки, що всяку роботу знає, але вже знає не знає, коби грунт! А в неї - дасть біг!].
- [ http://referatfolder.org.ua/content.php?c=ukrainian_literature&id=871&s=6 фудулитися ], Діалектична лексика у романі Марії Матіос “Михайлове чудо”
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ=Університетський коледж}}}]]
