Курити

Кури́ти, -рю́, -риш, одн. в. курну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Курить. Отто Гонта з Залізняком люльки закурили. Страшно, страшно закурили! І в пеклі не вміють оттак курить. Шевч. 179. Дурень нічим ся не журить: горілку п’є та люльку курить. Ном. № 6207. 2) Дымить. Не курила, не топила, на припічку жаржар. Макс. 3) Пылить. Не кури бо так вимітаючи, курить, як чорт дорогою! Мнж. 162. 4) Мчаться, подымая за собою пыль. Курить, як чорт од какаріку. Ном. № 4220. Як ось... із Переяслава до Сомка гонець курить. К. ЧР. 183. 5) Кутить, пьянствовать. Троянці добре там курили: дали приманку всім жінкам, по вечерницях всі ходили, просвітку не було дівкам. Котл. Ен.