Ворота
Ворота, -ріт, мн. Ворота. Голий іде вороти вузькі. Ном. № 1473. Части воротъ: стовпи — столбы, къ которымъ прикрѣплены ворота, стовпці — вертикальные брусья, въ которыхъ укрѣплены горизонтальныя ворітниці; отъ верхушки одного стовпця до низу другого идетъ діагональю планка, прибитая для большей крѣпости воротъ и называемая перепонка. Харьк. у. (Лобод.). Ум. Ворітка, ворітця, ворітенька, ворітечка, ворітонька, воріточка. Бігла чечітка поперед ворітка. Ном. стр. 302, № 429.
Сучасні словники
Ворота -рі́т, мн.
1) Проїзд або прохід в огорожі між будівлями тощо, а також ворітниці, що його закривають; брама. Золоті ворота. || Затвори шлюзів, які затримують воду на певному рівні. || Вузький прохід, що ними йдуть судна між скелями, мілинами і т. ін. •• Пові́тряні (морські́, сухопу́тні і т. ін.) воро́та — про аеропорт, автовокзал, залізничну станцію, річковий або морський порт (перен.). •• Тріумфа́льні воро́та — архітектурна споруда у вигляді арки, збудована на честь якої-небудь знаменної події і т. ін. •• Ца́рські воро́та — середні двері в церковному іконостасі.
2) Точно визначена частина поля спортивної команди, яку вона захищає, граючи у футбол і т. ін. з іншою командою.
3) анат. Місце входу до органа або виходу з органа нервових волокон, кровоносних і лімфатичних судин. Ворота легенів. Ворота печінки.
4) мед. Місце проникнення інфекції в організм.
Ворота, ріт, мн.
1. Проїзд або прохід в огорожі між будівлями тощо, а також ворітниці, що його закривають; брама. Близько хата, де дівчина ворота одчинить (Тарас Шевченко, I, 1951, 7); При вході до кожного дворища стояли дві липи, між якими прив'язані були гарно плетені в усякі узори ворота (Іван Франко, VI, 1951, 27); Цукроварня маленька, будинків небагато, і величезна стіна з залізними воротами (Юрій Яновський, I, 1958, 125); * Образно. А ти, галицький Осмомисле Ярославе!.. Дунайські ворота зачиняєш (Панас Мирний, V, 1955, 271); В дротах було все поле перекопське. Розтягнувшись майже на одинадцять верст у довжину, вал перетинав перешийок від моря до моря, наглухо закриваючи північні ворота до Криму (Олесь Гончар, II, 1959, 388); // Затвори шлюзів, які затримують воду на певному рівні. Розкриваються останні ворота шлюзу: переді мною Хортиця і величава дуга греблі Дніпрогесу (Олександр Довженко, II, 1959, 65); // Вузький прохід, по якому йдуть судна між скелями, мілинами і т. ін. ▲ Тріумфальні ворота — архітектурна споруда у вигляді арки, збудована на честь якої-небудь знаменної події і т. ін. ♦ Ні в тин ні в ворота, ірон.: а) нікуди не годиться. — А мій уже давно там [на війні], — сказав Духнович, батько якого був військовий лікар.. — Один оце я тільки — ні в тин ні в ворота... (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 14); б) недоречно, не до ладу (сказати).
2. Точно визначена частина поля спортивної команди, яку вона захищає, граючи у футбол і т. ін. з іншою командою. Хлопці грали у футбола. Воротарем був Василь... М'яч летів просто на ворота (Олесь Донченко, IV, 1957, 184); Існує такий спортивний вислів: гра в одні ворота. Його можна почути, коли одна футбольна команда значно поступається силою перед іншою і не може стримати атак суперника (Вечірній Київ, 14.II 1961, 4).
3. анат. Місце входу до органа або виходу з органа нервових волокон, кровоносних і лімфатичних судин. Ворота легенів; Ворота печінки.
4. мед. Місце проникнення інфекції в організм. Той орган або ту тканину, через які хвороботворні мікроби проникають в організм, називають вхідними воротами (Підручник дезинфекції, 1953, 35).
Ворота рама, уроч. врата, діал. (здебільшого плетені) ліса.
Ворота мн., брама, в'їзд, ур. врата; (тріюмфальні) арка; ворітця, ворітечка.
Ворота (ст.слов. < давньопрусської) 1. Великий отвір для проїзду на огороджені подвір'я, садибу, парк, що закриваються стулками. Виконувалися з дерева чи металу, могли бути суцільними або ажурними. Своїм виглядом ворота узгоджувалися з архітектурним вирішенням огорожі (масивні й монументальні влаштовувалися у фортецях, легкі й багато декоровані — у палацових ансамблях, скромні — у незаможних садибах). Крім того, існували:
~ бар'єрні — дерев'яні ворота в тимчасових укріпленнях;
~ потрійні (о трьох щитах) — з двома хвіртками обабіч широкого проїзду;
~ тріумфальні — окрема споруда, докл. див. тріумфальні ворота.
~ шлюзові — конструкції для закриття камер шлюзів.
З давніх-давен ворота отримали символічний зміст, у Єгипті, Ассірії та інших країнах "охоронялись" скульптурами сфінксів, фараонів, шеду, грифонами та іншими апотропеями, які мали відганяти злих духів. З боків від входу до єрусалимського храму Соломона стояли два мідних стовпи: Воаз (сила) і Яхин (твердість), що означали "темряву" і "світло", а проходження через них — духовне народження або відродження. Їх увінчували вази з водою і вогнем, які символізували земне і божественне, зло і добро. Подібний алегоричний зміст ще раніше отримували єгипетські обеліски. У Стародавньому Римі цар Нума Помпілій збудував подвійну арку на чотирьох колонах з двома воротами, з яких одні називали "Ворота війни", що відкривались у військовий час і закривались у мирний. Там же знаходилась статуя дволикого Януса — бога часу, "входів і виходів", "кінців і початків". Вважається, що знамениті тріумфальні арки імператорських часів своїм походженням багато в чому пов'язані з цією спорудою. В християнській символі 2. Проріз у стіні, який з'єднував зовнішній простір з приміщеннями споруди. Звичайно заповнювався дерев'яною рамою або металевими ґратами. Граючи важливу роль в композиції фасаду, підкреслювався урочистими архітектурними формами (порталом). 3. Рухома конструкція для закриття великого прорізу, яка могла бути ґратчастою чи суцільною, виконувалась з різних матеріалів, а за характером відчинення ворота розрізнялись на одно- чи двостулкові, розсувні й підйомні. Звичайно і їхніх полотнищах передбачалась хвіртка для проходу людей. Площини нерідко прикрашались фільонками, різьбленням тощо.
Ворота (род. воріт) 1) ворота; поэз. врата 2) анат. ворота
Ворота (-ріт) мн:, крим. Жіночі ґеніталії. БСРЖ, 107; СЖЗ, 28; ЯБМ, 192
