Корінь
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:48, 7 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Ко́рінь, -ня, м. Корень. Камінь росте без коріня. Ном. Ум. Корінець, корінчик. Схотілась буря і зломила деревце бідне з корінцем. Гліб. Хріну корінчик. Г. Барв. 66. Ув. Коріни́ще. Істовк собі головище об дубове корінище. Нп.
