Фук

Фук, -ка, м. 1) Крикъ на кого, брань. Фук на фук як піде, то нічого з того не буде. Ком. Пр. № 131. 2) Не убитая но ошибкѣ шашка, за которую берегъ противникъ шашку. Шейк. 3) Укинути фука. Надуть, обмануть. На рід надія не яка: поки в коморі єсть і в скрині, лестун потреться в сій хатині та й дале, вкинувши фука. Мкр. Г. 61.

Сучасні словники

[1] 1, а, чол. Шашка, яку знімає партнер за недогляд під час гри в шашки. Узяти фука,

ФУК 2,у, чол., діал. Крик, галас, дорікання, сварка. З фуком — з криком, галасом, докорами; сварливо. — Ну-ну! — розходились! От іще татуня спом'яніть! — озвалась Мася з фуком (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 190); Говорив [Юра] із нею [жінкою] часто з фуком, не раз і побивав (Іван Франко, IV, 1950, 400); Виштовхує [Віра Славка] — за двері: з фуком, грюкотом, демонстративно одягається — на цілий день. Пішли (Яків Качура, II, 1958, 20).

Ілюстрації