Жемчуг
Жемчуг, -гу, м. Жемчугъ. Ой там Ганночка гуляла, жемчуг намисто порвала. Чуб. III. 188. Ум. Жемчужок.
Зміст
- 1 Сучасні словники
- 1.1 Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. – К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. – Том 1. – С. 478.
- 1.2 Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 519.
- 1.3 Етимологічний словник української мови у семи томах / Укладачі: Р.В. Болдирьов, В.Т. Коломієць, А.П. Критенко та ін. – К. : Вид-во «Наукова думка», 1982. – Т. 2. – С. 192.
- 1.4 Ефремова Т. Ф. Новый словарь русского языка. Толково-словообразовательный. – М.: Русский язык, 2000
- 2 Ілюстрації
- 3 Медіа
- 4 Джерела та література
- 5 Зовнішні посилання
Сучасні словники
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. – К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. – Том 1. – С. 478.
ЖЕМЧУГ, -гу, м. Жемчугъ. Ой там Ганночка гуляла, жемчуг намисто порвала. Чуб. III. 188. Ум. жемчужо́к.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 519.
ЖЕМЧУГ, у, чол., рідко.
- Дорогоцінна перламутрова речовина у вигляді зерен білого, рожевого, жовтуватого, зрідка чорного кольору, яку добувають із черепашок деяких молюсків; перли.
- [Лінкей:]
- Без ліку злота я надбав
- І самоцвітів назбирав…
- Найкращий жемчуг – жемчужок
- Візьми собі для сережок.
(Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 366)
- Вироби, прикраси з цієї речовини.
Накинула на себе небога свитину та й пішла, як була убрана на весіллі, в жемчузі, в дукачах і самоцвітах (Олекса Стороженко, I, 1957, 40 )
* У порівняннях. І кожний крок мій з квіточки, з билини Краплисту росу, мов жемчуг, трусив (Іван Франко, XIII, 1954, 175)
Етимологічний словник української мови у семи томах / Укладачі: Р.В. Болдирьов, В.Т. Коломієць, А.П. Критенко та ін. – К. : Вид-во «Наукова думка», 1982. – Т. 2. – С. 192.
ЖЕМЧУГ, [женчуг, женьчугѝ, жемчу̀жина, жемчу̀жниця], ст. жемчюгъ( XV ст.) жемчугъ (XVII ст.); – р. жѐмчуг, бр. жэ̀мчуг, др. жемчугъ, женьчюгъ; – запозичення з тюркських мов; дтюрк. *ǯеnčüγ, дав. в. від ǯеnčü, походить від кит. čen-ču «справжні перли»; так називалася також р. Сирдар’я; безпосереднім джерелом запозичення могло бути чув. ст. *ǯinǯü, звідки походить і уг. gyöngy «перлина»; пор. уйг. jinǯü, полов. інджі, аз. инчи, тур. іnci, ст. jenčü «тс.». – Макарушка 8; Шанский ЭСРЯ I 5, 284; Шипова 136 – 137; Филин Образ. яз. 284; Добродомов ИАН СЛЯ 1966/1, 57 – 64; Фасмер II 46; Преобр. I 227 – 228; Менгес 94 – 100; Мелиоранский ИОРЯС 7/2, 287; Корш ИОРЯС 8/4, 41. – Пор. дженджеру̀ха, дзю̀ндзя.
| Відмінок | Однина |
|---|---|
| Називний | же́мчуг |
| Родовий | же́мчуга |
| Давальний | же́мчугу (-ові) |
| Знахідний | же́мчуг |
| Орудний | же́мчугом |
| Місцевий | на/у же́мчузі |
| Кличний | же́мчуг* |
ЖЕМЧУЖНИЙ
- Прикм. до жемчуг. Жемчужне зернятко; // Зробл. з жемчугу. Жемчужне намисто.
- Перен. Схожий на жемчуг. Та посип, сину, жемчужного проса (Павло Чубинський, V, 1874, 749); Гірко плаче [цариця] жемчужними сльозами (Олекса Стороженко, I ,1957, 65).
Ефремова Т. Ф. Новый словарь русского языка. Толково-словообразовательный. – М.: Русский язык, 2000
Же́мчуг м.
- Драгоценные перламутровые образования круглой, овальной или неправильной формы белого, розового или черного цвета, возникающие в раковинах некоторых моллюсков.
- Изделия, украшения из таких образований.
===Толковый словарь В. Даля ON-LINE===
- ЖЕМЧУГ м. а стар. женчюг, собират. самородные шарики, образующиеся в раковинах, особ. в жемчужнице ж., причисляемые к драгоценным украшениям и употребляемые то борками и бусами, то в различной обделке, как каменья. Индийская жемчужница, авикул, перловка, Meleagrina, Mytilus, а речная, Unio. Китайский жемчуг, крошеный перламутр. Доброе словно в жемчуге ходит. Петуху ячменное зерно жемчужины дороже. Жемчуг гарнцами пересыпают. Жемчужина ж. одно зерно самокатного жемчуга; крупное: бурмитское. | Редкость, драгоценность, особ. о красавицах. Жемчужный, из жемчуга состоящий, к нему относящийся. Жемчужная раковина, жемчужница. Жемчужная матка, перламут(р), каменистая оболочка жемчужного блеска внутри некоторых раковин. Жемчужный блеск, схожий с блеском жемчуга. Жемчужное сущ. ср. всякий жемчужный убор, наряд. Жемчужник м. торгующий жемчугом. | Кокошник, сорока, украшенная жемчугом. | Жемчужная девичья поднизь. | Наросты на оленьих рогах. Жемчужиться, о девице, спесиво красоваться, непомерно дорожа собою.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Джерела та література
- Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. – К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. – Том 1. – С. 478.
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 519.
- Етимологічний словник української мови у семи томах / Укладачі: Р.В. Болдирьов, В.Т. Коломієць, А.П. Критенко та ін. – К. : Вид-во «Наукова думка», 1982. – Т. 2. – С. 192.
