Колос
Колос, -су, м. 1) Колось. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить. Ном. № 2472. Шумить золотим колосом пшениця. Левиц. І. 77. 2) Часть косы (орудія), находящаяся передъ ея концомъ, носкомъ. Шух. І. 169. Ум. Колосо́к.
Сучасні словники
- род. а. Суцвіття більшості злаків і деяких інших рослин, у якому квітки розміщені вздовж стрижня. Колос колосу киває, Колос колосу співає, Ніби скрізь гуде бджола (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 178); По один-однісінький колос цієї пшениці люди приїздили до батька з-під самого Херсона! (Юрій Яновський, II, 1954, 118); * У порівняннях. Люди живосилом відірвали Мар'яна від дружини, щось говорили йому, втішали, а він, заплющивши повіки, трусився і гнувся в риданні, мов колос в росі (Михайло Стельмах, I, 1962, 169). Колос у колос — про однаково великі, рясні або густі рівні колоски. Надійшли жнива, достигла Василева пшениця — така гарна, колос у колос! (Марко Вовчок, І, 1955, 82).
- род. у. Те саме, що колосся. Жито колосом аж об плечі черкається (Нечуй-Левицький, III, 1956, 326); Ще твої широкі ниви, буйні колосом поля не були такі щасливі, як під зорями Кремля (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 113); * Образно. Гарний соловей голосом, а колгосп колосом (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 373).
Колос
I кол`ос -а, ч. 1) заст. Статуя, колона, обеліск величезних розмірів. Колос Родоський. 2) перен. Про кого-, що-небудь виняткове своєю величиною або важливістю. II к`олос ч. 1) род. -а. Суцвіття більшості злаків і деяких інших рослин, у якому квітки розміщені вздовж стрижня. 2) род. -у. Те саме, що колосся.
Колос Рими до слова "колос" відголос голос наголос
поголос полос розголос
силос фалос абрикос
альбатрос Барбадос барбос
бос відсос вітронасос
велокрос винос Галапагос
дихлофос донос дровонос
епос ерос ескімос
етнос занос засос
кокос командос космос
Лаос Лесбос лотос
макрос малорос матрос
молокосос насос негритос
осмос піднос пафос
перенос пилосос понос
пронос Родос рос
стос трос хаос
хмарочос христос
Колос
Ко́лос — суцвіття схоже на китицю, але з сидячими квітками. Для цього типу суцвіття характерна подовжена головна вісь, на котрій розташовані сидячі одиничні квітки або колоски з декількох квіток. В першому випадку суцвіття називається простим колосом (подорожник, орхідеї), в другому — складним колосом (більшість злаків, в тому числі пшениця, жито, ячмінь). Колос у геральдиці Колос широко представлений у радянській геральдиці. Будучи символом сільського господарства, він прикрашав герби колишніх соціалістичних країн, колишніх союзних республік СРСР та їх регіонів.
Ілюстрації
| x140px | x140px | x140px | x140px |
Див. також
- [ http://www.anime-tver.ru/tsikavi-fakti/2906-pshenicya-ne-vidrazu-okulturiti-chastina-2.html Колос, окультування пшениці]
- По морфології колосків легко відрізнити дику пшеницю від культурної. У дикій пшениці дозрілі колоски із зернами легко опадають, особливо ті, що розташовані на верхівці. Колоскові луски відвалюються разом із зерном, залишаючи на стеблі характерний шрам. Зернинки на верхівці колоса дозрівають першими і першими опадають, залишаючи колос з голою верхівкою. У культурній пшениці навіть дозріле зерно падає з колоса тільки після механічного удару (обмолоту), колоскові луски при цьому залишаються на стеблі. Неопадающіх колоски - це одне з корисних для хлібороба властивостей, оскільки воно запобігає опадання стиглих зерен до збору врожаю.
- Археологи показали, що протягом тисячі років стародавні землероби сіяли на своїх полях в основному дику пшеницю. 8 тисяч років тому в їх посівах було приблизно порівну культурної і дикої пшениці, і тільки 6,5 тисячі років тому культурні сорти повністю витіснили дикі. Ці висновки підтверджуються і знахідками вівса на стоянках давніх хліборобів.
- Такі повільні темпи штучного відбору пояснюються тим, що в господарській традиції неоліту не тільки не було цілеспрямованої селекції, а й неусвідомлений відбір був украй утруднений. Вважалося, що при неусвідомленому відборі скоростиглі опадає зерна падали до часу збору врожаю, а мутантні неопадающіх залишалися на полях, їх збирали і сіяли на наступний рік. Так поступово накопичувалися неопадающіх насіння. Але археологи дійшли висновку, що стародавні землероби, щоб уникнути втрат зерна при зборі врожаю, збирали його ще до повного дозрівання насіння. Таким чином, ніякого відбору та накопичення неопадающіх зерен не могло бути. Мало того, при втраті врожаю насінної запас поновлювався за рахунок дикої пшениці, і неспішний шлях селекції починався заново.
- [1], Колос - село в Україні
- [2], Колос Родоський
