Іменини
Зміст
Словник Бориса Грінченка
Іменини, -ни́н, ж. мн. Именины. Прийшли іменини Потоцького. Рудч. Ск. II. 203.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ІМЕНИНИ, нин, мн.
1. У православних і католиків — особисте свято кого-небудь, що припадає на день, у який церква відзначає пам'ять однойменного святого. Хрестини, іменини, похорони ніколи не справляються без бенкету (Панас Мирний, III, 1954, 191); 17-го вересня! Свято Софії, Віри,. Любові. Скільки іменин, скільки іменинниць, скільки подарунків, візитів, прийомів!.. (Леся Українка, III, 1952, 484).
2. Річниця від дня народження кого-небудь. Іменини Матвія Матвійовича припадають на перше квітня; збіг його річниці народження з днем дозволених обманів значно поширював ґрунт для жартів і сміху (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 12); Досить розповсюдженим у сучасному побуті України є і таке свято, як «іменини», тобто річниця з дня народження дитини або когось із дорослих членів сім'ї (Народна творчість та етнографія, 3, 1962, 40).
Орфографічний словник української мови
Iмени́ни - множинний іменник
СЦОТ (Словник церковно-обрядової термінології)
ІМЕНИНИ - день пам'яті святого, ім'я якого носить християнин; заст. тезоімеництво
Українсько-російський словник
ІМЕНИНИ - именины
Фразеологічний словник української мови
ІМЕНИНИ - як до царя́ на імени́ни, зі сл. іти́, бі́гти і под. Дуже, поспішаючи. — Куди це він летить, як до царя на іменини? (Сл. Ужченків).
Ілюстрації
|
|
|
|
|
|
