Шваб
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:43, 3 грудня 2013; Козачук Андрій (обговорення • внесок)
Шваб, -ба, м. 1) Нѣмецъ. Желех. 2) Насѣк. Carabus scheidleri. Вх. Пч. І. 5.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 426.
ШВАБИ, ів, мн. (одн. шваб, а, чол.; швабка, и, жін.).
1. Обласна група німців, населення колишнього герцогства Швабії. Мадяр и звуть тутешніх німців швабами (Леонід Первомайський, Атака.., 1946, 171).
2. зневажл. Німці. Валігурський ненавидів швабів усею душею, про се Калинович знав (Іван Франко, VI, 1951, 329); — Цю гору шваби називали лінія оборони, але то не є так (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 161).
Ілюстрації
| [[Зображення:
Файл:21213jhlgoyguygouo.jpg Баварці |
x140px]] | 
|
|
|
Медіа
Іншими мовами
(англ.) Swabian; (нім.) Schwabe m; (фр.) souabe m
Див. також
[[1]]
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 426.
