В’язниця

В’язниця, -ці, ж. Тюрьма; заключеніе. Гол. І. 162. Да чи правда, що губили Пилипка в в’язниці. Лукаш. 137.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також

Сучасні словники

В'язниця (приміщення для в'язнів) тюрма, зневажл. тюряга, заст. кримінал, темна, діал. цюпа.

В'язниця тюрма, г. кримінал, жм. хурдига, тюряга, арешт, як ім. чорна, з. остріг, ев. курорт, санаторія; (у цитаделі) равелін, п! БУЦЕГАРНЯ.

В'язниця, і, жін. Приміщення, де тримають в'язнів. Чи правда, що губили Пилипка в в'язниці? (Словник Грінченка); Хмельницький, засуджений гетьманом Потоцьким на смерть, утік із в'язниці і прямував на Січ (Іван Франко, IV, 1950, 174); Кинути можна співця до в'язниці, — Пісню ж його не посадиш за грати (Любов Забашта, Вибр., 1958, 60); * Образно. У Російській імперії розправлялися з «інородцями» за те, що вони хотіли волі. Недаром колишню Росію звуть «в'язницею народів» (Олесь Донченко, I, 1956, 127).