Тин
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:57, 2 грудня 2013; Наталія Качанюк (обговорення • внесок)
Тин, -ну, м. Плетень, тынъ. Чуб. VII. 392. Живе, як сорока на тину. Посл. Ні в тин, ні в ворота. Посл. Ум. Тино́к, тиночок.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови.Академічний тлумачний словник (1970—1980)
Ілюстрації
|
|
|
|
