Гребля
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:35, 1 грудня 2013; Кондратенко Марина (обговорення • внесок)
Гребля, -лі, ж. Плотина. Тиха вода греблі рве. Ном. № 3030. Ум. Гребелька. Водиця гребельку прорвала. О. 1861. IV. 62.
Зміст
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГРЕБЛЯ
- ГРЕБЛЯ, і, жін. Гідротехнічна споруда, що перегороджує річку або інший водотік для створення водосховищ, одержання енергії і т. ін. Серед села лиснів широкий ставок, чорніла довга гребля (Нечуй-Левицький, III, 1956, 317); На обох берегах Сухого Ташлика колгоспні грабарі возили землю для греблі (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 393); * Образно. Хай хорват потисне руку українцю, Хай братання гребля виросте нова! (Максим Рильський, Мости, 1948, 98).
- Хоч греблю гати (нагати) — дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь. [Тарас:] Пробував у Катеринославі на роботу стати, але там таких, як я, хоч греблю гати... (Олександр Корнійчук, I, 1955, 159).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
