Черінь
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:54, 1 грудня 2013; Мазур Наталія (обговорення • внесок)
Словник Грінченка
Черінь, -ня, м. и ж. 1) Подъ печи. Рудч. Ск. І. 134. Наказав жінці топити, а як роспеклась черінь.... Мнж. 117. 2) Платформа надъ сводомъ кухонной печи (между коміном и стѣной). Вас. 194. Як черінь гарячий, так треба насипать жита, щоб сохло. Козелец. у. 3) Полъ гончарной печи, покрывающій своды. Вас. 180. 4) Значительное пространство, покрытое чѣмъ-нибудь. Надибала цілу черінь грибів. Борз. у. 5) Черінем сіли. Въ кружокъ сѣли? Ном. № 14030. Чумаки сіли черінем полуднати. (К. 11. Михальчукъ).
Сучасні словники
1. Нижня площина, дно печі, де горять дрова — тут випікають хліб, варять різні страви.
2. Площина над зводом печі (між комином і стіною) - тут сплять, сушать зерно, різні трави тощо.
Ілюстрації
|
