Химера
Словник Грінченка
Химера, -ри, ж. Употребл. преимущ. во мн. ч. Фантастическія выдумки; причуды. Чи довго ще сплітатимеш химери, і голос твій бурхатиме, як вітер. К. Іов. 48. Химери гнути. Показывать причуды. Химери гонити. Говорить вздоръ. Дівча божевільне химери ганяє. К. Досв. 77. Се він перепився, та сп’яну химери погнав. Кв.
Сучасні словники
Химе́ра (грец. Χίμαιρα) — вогнедишна потвора з головою й шиєю лева, з тулубом кози та з хвостом дракона.
За епосом, походила з племені безсмертних богів; вихованка Амізодара, царя Карії. Згідно з Гесіодом, Химера була породженням Тифона і Єхидни і має три голови: лева, кози й дракона (варіант: батьком потвори був Немейський лев).
Місцеперебуванням Химери міфи називали Лікію, Фрігію, Єгипет, Індію. У міфі про Беллерофонта розповідається, що герой убив Химеру в Лікії, в її лігві на горі Краг. Можливо, Химера — уособлення вогнедишної гори. Вергілій в «Енеїді» ставить Химер перед дверима Аїду. Химерами називають зображення фантастичних чудовиськ на готичних соборах (Собор Паризької богоматері).
У переносному значенні Химера — нездійсненна мрія, примха, вигадка, дивацтво.
Ілюстрації
|
