Увця

Зміст

1 Словник Грінченка
2 Сучасні словники
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також
6 Зовнішні посилання

Словник Грінченка

Увця, -ці, ж. = Вівця. Вх. Уг. 272.

Сучасні словники

Вівця (зменшено-пестливі — овечка, овеченька, овечечка невелика свійська тварина, яка дає вовну (пор. загадку: «Ходить по городу кожух та свитина»), м’ясо, молоко; народний символ невинності, покірності; у переносному значенні — зневажливо, іронічно — про надто покірну, лякливу людину; символ безоборонності, безсилості, боязності, тому застерігають: «Хто стається вівцею, того вовк з’їсть»; символізує також рабську покірність («Вівцю стрижуть, а друга дивиться»), нерозумність («Дурна вівця», «І від гарного отця родиться дурна вівця»), слухняність («Вівця — Божа худоба, а коза — дідча», «За одною вівцею все стадо біжить»). Молодець проти овець, а проти баранів і сам баран (прислів’я); Добра штука оті вівці: і кожух, і свита, і губа сита! (приказка); Хто стається вівцею, того вовк з’їсть (М. Номис); Біда вівцям, де вовк пастушить (прислів’я); Ой зелена полонина, зелена, зелена, Я б на ній вівці не пас, коби не Олена (коломийка); Як овечка, не скаже ні словечка (М. Номис); Женуть воли із діброви, овеченьки з поля (В. Милорадович).