Бурулька
Словник Грінченка
Бурулька, -ки, ж. 1) Точеная головка у палки. 2) Ледяная сосулька. Із льоду бурульки, що знай кругом брязчали (у вовка), уже зовсім пообпадали. Греб. 386. 3) Трубка? В ніс втеребив (чорт) дві бурульки, з бурульок, мов з кухви, б’ють під стелю через рульки джерела сивухи. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 103). 4) Московська бурулька. Кукишъ. Ном. №? 3265. Ум. Бурулечка.
Сучасні словники
Орфографічний словник української мови
буру́лька іменник жіночого роду
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
БУРУЛЬКА, и, жін. Льодинка, що утворилася при стіканні рідини і має форму загостреної донизу палички. Бурульки, що знай кругом бряжчали, Уже зовсім пообпадали (Євген Гребінка, I, 1957, 71); На вусиках у Чупринівського танули дрібненькі льодові бурульки (Ярослав Гримайло, Син.., 1950, 205); * У порівняннях. Серце Мишунине розтоплювалось, як крижана бурулька (Юрій Яновський, II, 1954, 145).
бурулька -и, ж. Льодинка, що утворилася під час стікання рідини і має форму загостреної донизу палички.
Ілюстрації
Медіа
Джерела та література
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) Словники ABBYY Lingvo Словопедія