Щебетуха
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:49, 30 листопада 2013; Наталія Розінкевич (обговорення • внесок)
Щебетуха, -хи, ж. 1) Пѣвунья (о птицѣ). 2) Говорунья, болтунья. Чом до мене не говориш, моя щебетухо? Чуб. V. 332. Ум. Щебетушка, щебетушечка.
Зміст
Сучасні словники
Щебетуха. Академічний тлумачний словник
- ЩЕБЕТУХА, жін., розм. Жіночий рід до щебетун. Чорнокрилі, білогруді щебетухи [ластівки] своїми піснями звеселяють доярок, і дівчата гордяться, що в них така весела ферма (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 68); Тече вода по камені, під каменем сухо, Чом до мене не говориш, моя щебетухо? (Українські народні пісні, 1, 1964, 156); [Конон:] Ах ти ж, чарівнице, замороко моя, щебетухо! (Марко Кропивницький, II, 1958, 503); Веселі щебетухи і жартівниці, вони [близнючки] любили користуватись своєю надзвичайною подібністю і нерідко потішалися над залицяльниками, виходячи на побачення одна замість одної (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 80).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
|
