Милиця
Милиця, -ці, ж. Костыль, деревяшка, деревянная нога. Щоб ти на милицях пішов. Ном. 3720. Коло пустки на милиці москаль шкандибає. Шевч. 398.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник української мови
Милиця, і, жін. Висока палиця з [перекладками, на яку спираються пахвами і якою користуються як опорою при ходінні хворі на ноги або безногі люди. Коло пустки на милиці Москаль шкандибає (Тарас Шевченко, II, 1963, 16); Безногі каліки на двох куксах та з милицями попід обома пахвами з великою напругою лізли вгору по східцях (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 295); На перон помалу на милицях, з забинтованою головою вийшов ранений солдат (Олександр Корнійчук, I, 1955, 162); * У порівняннях. Позаду всіх стрибав усатий боєць, спираючись на гвинтівку, як на милицю (Петро Панч, В дорозі, 1959, 243).
Російсько-український академічний словник
Деревя́шка – (костыль или приделанная нога) ми́лиця, дерев’я́нка, ку́ля́. [Коло пу́стки на ми́лиці моска́ль шкандиба́є (Шевч.). Оттак, як бач, на дерев’я́нці шкандиба́ю (Гліб.). Він на ку́лі́ хо́дить].
Косты́ль – 1) (посох) косту́р (-ра́), (клюка для хромых) ми́лиця, клю́чка. [Стари́й дід ле́две хо́дить з костуро́м (Сл. Ум.). Був криви́й на одну́ но́гу і взяв на́віть нову́ ми́лицю (Н. Лев.). Приколива́в і вклони́вся, схили́вся на свої́ ключки́ (М. Вовч.)]; 2) (палка) клю́чка, кові́нька, ціпо́к (-пка́);
Милиця (висока палиця, яка слугує опорою для безногих / хворих на ноги людей), костур, костуряка
Ілюстрації
|
