Чарування

Чарува́ння, -ня, с. Волшебство, колдовство. Ум. Чаруваннячко.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЧАРУВАННЯ, я, сер.

1. заст. Дія за значенням чарувати 1. Тітка запалює на припічку трусок, ставить на нього пательню і розбиває крашанки, принесені за чарування чи зілля (Михайло Стельмах, I, 1962, 139).

2. заст. Чари (у 1, 2 знач.). Після свого благання Зося, пригнувшись, починає навхрест поливати варивом дорогу. Струмочки чарування лопотять на протертих коліях, шелестять у кучерявому спориші, щоб чи голою дорогою, чи по зеленому зіллі прийшло її кохання (Михайло Стельмах, I, 1962, 541).

3. перен. Те саме, що чари 3. Загасне світле чарування, Насунуть сірі, темні дні... Та не забудьмо почування, Що нас єднало до борні! (Павло Грабовський, I, 1959, 65); [Очерет:] Китайський флакон... Яка мудра таємниця, яке дивне чарування сховане під цим золотим узором (Іван Кочерга, II, 1956, 474); Костомаров любив музику і пісні по-своєму, і Аліна набула раптом в його очах ні з чим незрівнянного чарування (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 390).

Словник синонімів Караванського

ЧАР

чаклування, чарування, чарівництво, чародійництво, відьомство, чорнокнижництво, характерство, знахурство, чудодійство, шаманство, з. химорода, (кохання) магічна сила, (слова) чарівність, чарівливість, краса, (краси) принади, поваби, тлк. ЧАР, (чий) а. шарм

Словник синонімів Полюги

ЧАРІВНИК

(той, хто займається чаруванням) характерник, маг, чародій, чародійник, чаклун, заст.: чорнокнижник, відьмак, діал. мольфар.

Ілюстрації

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]